Одного дня

Одного дня ми перестанемо чути звуки сирен, боятись ракет і читати про смерть. Читати про загибель на мінному полі, під завалами, про втрати в бою солдат ЗСУ

Нам скажуть правду, нам скажуть ціну, ціну нашої свободи. Два-три тижні це працювало на початку війни, це більш не працює. Скільки загинуло, поранено, хто досі в полоні. Треба бути готовим почути ці цифри.

Рубрика "Війна в Україні" зникне зі сторінок газет і журналів – воєнні кореспонденти, експерти, всі ці коментатори, блогери, фальшиві, реальні, все це неважливо, поїдуть писати про терикони Донбасу, збір кукурудзи чи кавунів на нашому півдні, в степах України, в Криму.

… І про політику, а як же без неї. І не треба ілюзій. Нас знов роз’єднають політики, ми все це проходили. І це все вже починається: хто здав, хто продав, з ким домовився, хто у всьому винен, "якби не він, не було б війни". Ми все це проходили. Весь цей фальш, вся ця гра на емоціях в телестудіях, вся ця показуха на камери, ці красиві слова, це українство напоказ, а в телефоні рускій шансон.

Не треба ілюзій. Нас знов роз’єднають політики, ми все це проходили. І це все вже починається: хто здав, хто продав, з ким домовився, хто у всьому винен, "якби не він, не було б війни". Ми все це проходили. Весь цей фальш, вся ця гра на емоціях в телестудіях, вся ця показуха на камери, ці красиві слова, це українство напоказ, а в телефоні рускій шансон

Читайте також: Так і було…

Вони крали мільйонами, вони роками крали у нас. У нас не було нормальних доріг, шкіл, лікарень, житла, а вони будували палаци. Вони заразили цим вірусом всіх слабих, жадних, убогих.

Будьмо чесні з собою, таких було багато, ще є, тисячі, якщо не мільйон, один два. Цих холопів,  рабів, готових служити й продаватись за гроші, які їли з їхніх рук, готових служити, як собаки,  за харч, за тепло, за миску баланди. Забули про чорні мішки, в яких тонна готівки у доларах? Кому це, нам не сказали.

Так, він потвора, і він не один, їх багато. Це нікуди не зникло. І не зникне само, як сніг. Це треба викорінити, з цим потрібно нещадно боротись. І служби для цього всі є, бо воно далі буде нищити нас зсередини, робити слабкими, ми не можемо бути такі.

Хабар судді у три мільйони, коли по копійці збирають на дрон, тепловізор, аптечку. Машини, які люди купують для армії,  для військових, а вони ганяють на Бентлі, вони Ламборгіні купують, це зараз, це в час коли у нас далі війна, гинуть люди й у бік Києва летить хмара шахедів.    

Хабар судді у три мільйони, коли по копійці збирають на дрон, тепловізор, аптечку. Машини, які люди купують для армії,  для військових, а вони ганяють на Бентлі, вони Ламборгіні купують, це зараз, це в час коли у нас далі війна, гинуть люди й у бік Києва летить хмара шахедів  

Їхні діти ніколи не будуть начальниками наших дітей, цього більш не буде. Зло має бути покараним. Їхні вілли, їх яхти, охорона приватна, райони закриті для всіх і від всіх, це їх не врятує,  ми їх покараємо, якщо цього не зробить закон.

Відень, Монако, Дубай – нехай залишаються там. Нехай повмирають, здохнуть у розкоші там, нехай їх там всіх поховають в пісках, в мавзолеях, щоб їхні гени, їхнє потомство, їхні діти, ці мажори, яким видали все, тільки душу не дали, ці бацили корупції, підкупу, обману, брехні, хай залишаться там.

Нам потрібна нова Україна. Ми рашизм побороли, поборемо й це.

Читайте також: Їх більше немає

Рашизм, рускій рейх, це не Путін, це рускій народ. Це хворе суспільство, це дикий народ. Їх полонені – ніхто не покаявся, не визнав вини, навіть тіні якось сорому, совісті, честі. У них цього немає  і ніколи не було. Аудіозаписи їхніх розмов з матерями, дружинами, малими дітьми, мат на маті, — це мова тварин. Ми вб’ємо фюрера цього, вони виберуть нового. Вони так живуть все життя, орда так живе, вони люблять хана, генсека, царя, не важливо, вони інакше не можуть. За тисячу років вони не змінились.     

Скільки там адекватних, нормальних? Один, два, три мільйони? А решта сто сорок ? Та вони ненавидять нас тільки за те, що ми є, так, просто є українцями. Рашизм — це отрута і вони хворі там всі, всі без винятку. Їх ліберали також і ті що втекли від війни, їхні соплі "там наши мальчікі".

Ваші "мальчікі" прийшли вбивати наших дітей, катувати батьків і ґвалтувати наших дівчат, жінок і наших дружин. Ваші "мальчікі" - нелюди, звірі, військові злочинці. Ваші "мальчікі" - варвари, вони палили книжки, руйнували й грабували музеї й крали картини, крали все, наше зерно, унітази, навіть пральні машини та брудну білизну

Ваші "мальчікі" прийшли вбивати наших дітей, катувати батьків і ґвалтувати наших дівчат, жінок і наших дружин. Ваші "мальчікі" - нелюди, звірі, військові злочинці. Ваші "мальчікі" - варвари, вони палили книжки, руйнували й грабували музеї й крали картини, крали все, наше зерно, унітази, навіть пральні машини та брудну білизну.

400 років триває війна за свободу, за нашу свободу, за нас, за право бути й залишатись собою. Батурин — це Буча.

Наш день Перемоги, ні він буде не скоро, але буде, настане цей день. Ми перестанемо чути звуки сирен, боятись ракет і читати про смерть…Ми будемо вчитись жити мирним життям.

Спеціально для Еспресо   

Про автора. МАЙКЛ Мишкало (Михайло Мишкало), журналіст, письменник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.