Пережив три клінічні смерті і знайшов себе в ролі вчителя: історія ветерана, якого діти не хочуть відпускати

Однак історія Євгенія Шваба – рідкісний, але дуже важливий приклад зворотного, про який розповідає журналістка Еспресо Христина Парубій у програмі "По живому".

Чоловік був поранений у грудні 2022 року на Луганщині, коли танк влучив у його бліндаж. Тяжкі поранення нижньої кінцівки, осколки в спину, ушкоджені внутрішні органи. 40 днів у реанімації, три клінічні смерті. Багато хто після такого ламається назавжди. Але Євгеній Шваб не зламався. Він не просто вижив і навчився ходити з протезом – він знайшов нове покликання. 

Сьогодні ветеран 95-ї десантно-штурмової бригади навчає тактичної медицини старшокласників у Центрі національно-патріотичного виховання у Львові. Учні кажуть про нього: "Дуже крутий вчитель" і "я би цілий день була в тій школі", коли уроки веде ветеран.

На жаль, працевлаштування ветеранів після поранень залишається серйозною проблемою в Україні. Тому історія Шваба – один з позитивних прикладів того, як ветеран після тяжкого поранення може не просто реінтегруватися в суспільство, а стати цінним для нового покоління.

Бойовий шлях і момент, який усе змінив

фото: скрін з відео

Євгеній Шваб – доброволець із Житомирщини. На фронт пішов на початку повномасштабного вторгнення. Пройшов навчання у Великій Британії, став кулеметником і потрапив до 95-ї десантно-штурмової бригади – частини, яку поважав ще з 2014 року, коли та мала марш Донеччиною. 

Вперше в бойових діях опинився на Луганщині. У грудні 2022-го все сталося за лічені секунди: ворожий танк, обстріли "Градів", міни 80-х і 120-х калібрів. Два снаряди впали біля бліндажу, третій – прямо в нього.

"Два снаряди танкових впали біля мене, біля мого бліндажу… а третій влучив прямо в мій бліндаж, де від снаряду я отримав тяжкі поранення нижньої кінцівки. Також були поранення, осколки позалітали в спину, були наскрізні поранення, і також ушкоджені були внутрішні органи", – згадує ветеран.

40 днів між життям і смертю

Вивозили чоловіка під обстрілами. Потім – госпіталі в Дніпрі, Києві та Львові. 40 днів реанімації. Тричі клінічна смерть.

Але він вижив. Протезувався в Центрі Unbroken у Львові. Звільнився зі служби. У той час уже навчався на психолога – хотів допомагати пораненим. Роботу не шукав. Але пропозиція надійшла сама.

"Мені було страшно": як ветеран став вчителем

Євгеній Шваб під час уроку, фото: скрін з відео

Згодом йому запропонували працювати в Центрі національно-патріотичного виховання з дітьми. Євгеній погодився, хоча й з острахом.

"Звичайно, мені було страшно. Я не розумів, як я маю працювати з дітьми, але згодом адаптувався. Перші декілька занять пройшли, не скажу, що легко, але позитивно. І потім я зрозумів, що це не так страшно, як воно здається", – розповідає він.

Тепер він проводить уроки тактичної медицини для старшокласників. І робить це так, що діти самі не хочуть йти додому.

"Я би цілий день була в тій школі"

Наприклад, учениця ліцею Катя відзначає, що "Євген Петрович – дуже крутий вчитель":

"Чесне слово, ще ні разу таких не бачила, не зустрічала. Він готує нас до найважливішого. Дуже крутий, я навіть не знаю, що сказати".

Учениця 10 класу Дублянського опорного ліцею Ліля теж із задоволенням відвідує лекції свого улюбленого вчителя. 

"Це такий вчитель, який надихає нас вчитися, от чесно. Бо коли я ходжу до школи, відверто, я хочу піти вже чим швидше додому. А коли в нас приходить урок з Євгеном Петровичем… все. Я би вже цілий день була в тій школі!"

Найскладніше – прийняти себе

Євгеній Шваб під час уроку, фото: скрін з відео

Після ампутації найважчим було не фізичне відновлення, а психологічне, наголошує ветеран.

"Найскладніше було, напевно, сприйняти самого себе в новому образі, показати себе на загал людям. Навіть елементарні прогулянки по площі Ринок вони не давалися доволі легко, тому що було усвідомлення того, що всі дивляться на кінцівку. Але навіть саме це суспільство допомогло мені зрозуміти, що це було все не дарма, що коли елементарно проходиш і тобі дивляться, дякують", – ділиться Євгеній Шваб.

Сьогодні він каже, що навіть у дні, коли фізично складно, емоційно заряджається від дітей. А коли учні показують хороші результати – це дає особливу силу.

Чому це важливо не лише для ветерана, а й для країни

Євгеній Шваб під час уроку, фото: скрін з відео

Працевлаштування ветеранів після серйозних поранень – одна з найбільших невирішених проблем. Фізичні обмеження, психологічні травми, неготовність багатьох роботодавців створювати відповідні умови – усе це змушує багатьох залишатися поза повноцінним життям.

Історія Євгенія Шваба показує інший шлях. Коли ветерану пропонують справу, в якій він може використати свій бойовий досвід, знання і характер – виграє не тільки він сам. В цьому випадку, виграють діти, які бачать перед собою живого, справжнього героя, а не картинку з екрану. Виграє суспільство, яке отримує свідоме покоління.

Саме тому школи та освітні центри мають бути відкритими до таких вчителів. Як наголошують у Центрі національно-патріотичного виховання: від того, як ми виховуємо школярів сьогодні, залежить, якою буде країна завтра.

Євгеній Шваб це вже робить. Кожного разу, коли приходить на урок.

Читайте також: Право на працю після фронту: чому законів недостатньо, щоб подолати прірву в професійній адаптації ветеранів