Право на працю після фронту: чому законів недостатньо, щоб подолати прірву в професійній адаптації ветеранів

За словами прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, станом на квітень 2026 року в Україні налічувалося 1,8 млн ветеранів. Ця цифра продовжує безперервно зростати, адже ще у вересні 2025 року кількість колишніх учасників бойових дій становила понад 1,3 млн людей. За прогнозами урядовців, після завершення війни Україні варто очікувати цифру у 5–6 млн ветеранів.

Водночас, за результатами національного опитування ветеранів за 2025 рік найбільшою проблемою для адаптації колишніх військовослужбовців постає саме психоемоційна нестабільність. При тому, що відсутність роботи як перешкоду ветерани поставили аж на п’яте місце.

фото: опитування "Українського ветеранського фонду" та Rating Group "Портрет ветерана"

Поряд із цим матеріальну підтримку ветерани визначають як пріоритетну необхідність на сьогодні.

фото: опитування "Українського ветеранського фонду" та Rating Group "Портрет ветерана"

З наведених показників постає питання: як забезпечити умови для безперешкодної реалізації права на працю? Адже йдеться не лише про наявність вакансій, а про дотримання законних гарантій та створення середовища, яке не дискримінує колишніх військових.

Юридичний аспект

В об'єднанні юристів “Юридична Сотня” повідомили, як саме закон захищає працівників-ветеранів. Трудові гарантії для них закріплені в Кодексі законів про працю та низці профільних законів.

Головне правило – збереження робочого місця. За працівниками, призваними на військову службу, посада та місце роботи зберігаються на весь час служби. Це стосується і тих, хто отримав поранення, потрапив у полон або вважається зниклим безвісти. 

Місце зберігається до дня, коли людина після звільнення стане на військовий облік. Якщо ж людина була у полоні, то робоче місце за нею закріплене на весь період полону, а також протягом шести місяців після повернення  для реабілітації.

Також ветерани мають переважне право залишитися на роботі під час скорочення штату. Крім того, протягом року після звільнення зі служби вони мають перевагу при працевлаштуванні на аналогічну посаду. Важливо і те, що для людей, які звільнилися зі служби в запас, або для людей з інвалідністю, заборонено встановлювати випробувальний термін.

Якщо на роботу влаштовується людина з інвалідністю, роботодавець не має права відмовити їй лише через стан здоров’я. Ключовим документом тут є індивідуальна програма реабілітації. Роботодавець зобов'язаний облаштувати робоче місце згідно з цією програмою, яка розробляється за участю самої людини. Якщо ж у роботі відмовляють, то причину мають пояснити письмово. За порушення цих прав роботодавця можуть оштрафувати або навіть відкрити проти нього кримінальне провадження у разі дискримінації.

Психологічні бар’єри при працевлаштуванні

Навіть за умови дотримання всіх трудових прав, перехід до цивільного життя супроводжується глибокими психологічними бар'єрами. Андрій Жолоб, ветеран та заступник міського голови Львова з питань ветеранів, наголошує, що часто це відчуття виникає через серйозний фінансовий дисонанс.

"Після 100–120 тис. грн на бойових дуже важко працювати в цивільному світі за 30 тис. грн. Тобто це такий собі ментальний злам. Ти ніби розумієш, що тут у тебе не стріляють, загрози життю немає, але це внутрішня боротьба з собою, яка багатьом ветеранам не дає можливості активно влитися в роботу", — пояснює Андрій Жолоб.

фото: Андрій Садовий/ facebook

Андрій Жолоб

Окрім фінансового фактора, вагому роль, на думку Андрія Жолоба, відіграє очікування поваги. Ветеран прагне, щоб його службу цінували, і це абсолютно виправдане бажання.

Також гостра проблема виникає, коли ветеран потрапляє у колектив. Ветеранам значно легше адаптуватися там, де вже працюють їхні побратими.

"Працевлаштуватися туди, де є особи чоловічої статі, яким вдалося відкупитися чи відмазатися від захисту держави — викликає у ветеранів осуд, певну зневагу. Це аж ніяк не сприяє нормальній роботі в колективі", — констатує посадовець.

Але стигматизація, за словами Андрія Жолоба, не є тотальною, а її можна подолати через навчання та правильну комунікацію. Він вважає, що зараз саме цивільні мають вчитися спілкуватися з ветеранами, а не навпаки, адже часто саме в цивільних існують викривлені уявлення про те, хто такі колишні військові.

"Хтось іронічно ставиться, хтось каже, що ветерани — це якісь окремі люди, що з ними треба якось спеціально спілкуватися. Ні, це цивільні — окремі люди, яким треба трохи підказати, як розмовляти з тими, хто повернувся з війни", – коментує Жолоб.

Щоб зняти ці бар'єри, посадовець рекомендує бізнесу та державним установам призначати заступників керівника з ветеранської політики. Найкраще, якщо це буде людина з ветеранського середовища, яка сама повернулася на роботу і може стати "містком" у комунікації. 

Бізнес, як альтернатива

Зіштовхуючись із перепонами на класичному ринку праці, частині ветеранів простіше реалізувати своє право на працю через власні бізнес-проєкти. Право на підприємницьку ініціативу сьогодні підтримується на муніципальному рівні.

Але як зазначає Андрій Жолоб, "ветеранський бізнес — це в першу чергу бізнес, а в другу — ветеранський". Будь-яка підприємницька діяльність несе ризики. "Бізнесів стає більше, бо цьому сприяють інші успішні ветеранські бізнеси. Це розвивається в нашому Офісі підтримки ветеранського підприємництва Львівської міської ради. Ми проводимо навчання, маємо менторів", – розповів Жолоб.

Прикладом ветеранського бізнесу стала мережа домашніх напівфабрикатів "У Ксені" у Львові, яку разом з дружиною започаткував військовий Андрій Рибак. Після демобілізації чоловік зіткнувся з низкою проблем: зловживанням алкоголем та відсутнісю коштів.

фото: Львівська міська рада

"Треба було заробляти, бо "бойові" кошти закінчилися. Під час війни ми витратили величезні суми на самозабезпечення, навіть автомобіль купувався за свої гроші. Ми розуміли – так результату не буде. Спочатку була задача — виробництво, потім за кілька місяців зрозуміли, що треба розширятися до мережі крамниць, щоб мати власний збут. Дійшли до шести точок. На сьогодні залишилося виробництво і дві крамниці. Зараз переносимо фокус на онлайн-доставку", - поділився Андрій Рибак.

Як розповів військовий, вони з дружиною стартували зі збережених грошей, але пізніше подалися на грантову програму "Відвага до бізнесу" від Львівської міськради та отримали суму близько 317 тис. грн для власного розвитку.

"Ми пішли туди не стільки за грошима, скільки щоб вийти у спільноту однодумців. В результаті отримали купу знайомств і дообладнали виробництво. З  іншими ветеранами навіть відкривали спільні крамниці", – розповів Рибак.

Андрій Рибак розповів, що залишається відкритим до прийняття на роботу ветеранів. І навіть розшукував працівників через Центр зайнятості, однак жодної заявки від установи так і не надійшло. 

"Щодо працевлаштування ветеранів — це дуже складна тема. Пошук людей серед ветеранів, які хочуть саме влаштуватися на роботу — важкий. Більшість хлопців хочуть самореалізуватися як власники", – вважає Рибак.

Як і Андрій Жолоб, військовий наголошує, що ветерану простіше реалізуватися серед своєї спільноти. 

Як держава сприяє працевлаштуванню ветеранів

Забезпечення права на професійну адаптацію є прямим обов'язком держави. На початку 2026 року уряд започаткував програму "Ветеран. Робота", реалізація якої передбачена на поточний та наступний роки. Як повідомило “Еспресо” Міністерство у справах ветеранів, проєкт покликаний допомогти захисникам реалізувати своє право на стабільну професійну діяльність.

В рамках програми 5 тисяч ветеранів зможуть безкоштовно пройти навчання, а роботодавців навчатимуть, як облаштовувати зручні робочі місця, що є їхнім прямим законодавчим обов'язком. Також передбачено супровід ветеранів для сталого працевлаштування протягом 6–12 місяців. 

Однак, зважаючи на мільйонну статистику, державна програма охопить лише незначну кількість учасників бойових дій.

Дієвішим інструментом захисту трудових прав сьогодні виступає установа при міністерстві – "Український ветеранський фонд". На розробленій ними платформі "Кар’єра ветерана" зареєстровано понад 1 200 роботодавців та понад 120 тис. вакансій для учасників бойових дій.

"Український ветеранський фонд" розробив спеціальний модуль MST, що автоматично "перекладає" військовий досвід на мову цивільних професій. Крім того, Фонд звертає увагу на факти дискримінації під час найму, а фахівці з військового права надають безкоштовні консультації на Гарячій лінії кризової та юридичної підтримки для захисту інтересів ветеранів.

Як бачимо, повернення ветеранів на ринок праці потребує комплексного підходу, що має поєднувати дотримання трудових гарантій із подоланням психологічних бар'єрів. Законодавчий захист є лише фундаментом, а справжня адаптація можлива лише тоді, коли бізнес та суспільство змінять підходи до комунікації, відмовляться від стигматизації та створять середовище поваги. 

Цей текст було підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів. Зміст цього тексту є виключною відповідальністю (найменування Бенефіціара) і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Міністерства закордонних справ Королівства Нідерландів