Україна в цій передвиборчій риториці — лише привід для взаємних звинувачень республіканців і демократів. Звідси — геополітична імпотенція, яка прослідковується з кінця минулого року.
Бажання перемоги на виборах витіснило довготривале позиціонування бути справедливим світовим поліцейським. Цинізм представника республіканців — сенатора Грема, який замість новин про передачу зброї, привіз повідомлення про необхідність мобілізовувати українців 25 років і молодше, вражає цинізмом. Але не менш цинічними є заяви радника президента Байдена — Джейка Саллівана. Про те, що Україна вже перемогла. А зброя де?
Читайте також: Нам потрібні не поради політиків, а реальні справи
Салліван — то давно окрема історія про людину, яка, власне, розписалася вчора у власній повній неспроможності. Бо саме від його позиції залежала підтримка України що у 2021-му, що у 2022-му, що у 2023-му роках. Все те, на що він дув, як на холодну воду, намагаючись "не дати привід для ескалації".
Дуже шкода, що нічна атака російської авіації не застала Саллівана в Києві. Бо після ритуальних танців з неоднозначними натяками, він спокійно відбув до Вашингтона.
Читайте також: Західний Світ має йти на війну
А вже вранці посол США Брінк написала пост, що "Україна потребує більше допомоги". Що, серйозно? А до цього у США про це не знали? Чи зараз не знають? Чи солодкі слова Саллівана — це все, на що вони здатні, аби в принципі на цьому етапі нічого не робити?
Наполягаю: у США (у чинної адміністрації) всі ці останні місяці було достатньо механізмів, аби зброя в Україну йшла в потрібних обʼємах і вчасно. Але, повторюсь, гра у вибори виявилася важливішою.
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.