І читаючи ті ж самі коментарі купи фахівців у військовій допомозі, із ним важко не погодитись.
Але спочатку мій найулюбленіший анекдот.
"Озеро. Лебеді розминають крила.
Красунчик-лебідь стоїть в позі культуриста, розтягуючи кожне сухожилля, граючи м'язами.
До нього підходить маленька сіра качечка, дивиться на лебедя зморщується і починає скаржитися, писклявим тремтячим голосом,
- Коне-е-е-е-е-е-ечно... Напевно, ви полетите на південь?
Лебідь відповідає басом, красиво вигинаючи спину:
- Ну, так, на південь. Так. Там же тепло.
- Коне-е-е-е-е-ечно... А я ту-у-у-ут залишуся... Замерза-а-а-а-а-атиииии... - продовжує скиглити качечка
- Так полетіли з нами… на південь. Так! - Відповідає лебідь і тягне ногу граючи м'язами.
- Коне-е-е-е-е-е-е-е-е... У вас крила во-о-о-о-о-о-о-о... А у мене ма-а-а-а-аленькі, я впаду, розб'юся і помру-у-у-у-у-у! - Качка не припиняє скаржитись на життя.
- Так ми тебе, того. Підтримаємо, так. Повітряні потоки, розумієш?
- Коне-е-е-е-е-е-ечно... А по дорозі я зголоднію, знесилюся, і помру-у-у-у-у...
- Ну, так будемо ловити жуків. Так. Соковиті так жуки. Дуууууже смачні! - Відповідає качці лебідь.
- Коне-е-е-е-е-е-ечно... Жуки великі, у вас клю-ю-ю-ю-юви он які величезні, а у мене ма-а-а-а-а-ленький, я не зможу проковтнути.. Подавлюсь та помру. - Хникає качка.
Лебідь (хрустко розминає величезні крила):
- Так ми їх тобі. Розжуємо, так. Ти будеш їсти, не хвилюйся. - Лебідь розправив величезні та сильні крила.
- Коне-е-е-е-е-е-ечно... - Знов затягнула качка.
Лебідь… уважно дивлячись на качку,
- Так. Нах*й.
Читайте також: Коли українці були щасливими
Нікого ця качечка не нагадує? Таке враження, що у деяких українців, які почали волати про те, що більшість з 60 мільярдів залишиться в США, і це, прям, зрада зрадна, вдома немає дзеркала. Я зараз не буду про елементарне, себто про те, що сказали у Вашингтоні.
А саме… Україні не дають банківський чек із вказаною сумою. Дають у тому числі зброю та боєприпаси. Зараз. Тобто зі своїх запасів. І відповідно, щоби ті запаси потім відновити, все це необхідно виробити на американських заводах. І за виробництво буде сплачено цими грошами. От які ж підступні американці, так? Я навіть не буду нагадувати що зробили на фронті РСЗВ "Хаймарс", які були надані підступними американцями у 2022 році.
Я трохи про інше.
Хтось в коментарях прибіг та вкинув інфу про те, що США начебто забрали у нас ядерну зброю. Угу, лише США підписували Будапештський меморандум? Окей… Ми віддали свій ядерний потенціал і що почали робити? Одразу готуватись до війни із Росією? Ні? Ну, може, почали це робити наступного місяця? Теж ні? Хм! Дивно…
Ну, американці зрозуміло, вони ж підступні! Але мииииии… Ми ж обрані долею. Завжди думаємо наперед. На роки, десятиріччя. Значить, вже наступного року після підписання Будапештського меморандуму, почали ретельно готуватись до подій 2014 року. Теж ні? Та бути такого не може. Точно, це США нам заборонили. До бабці не ходити. (Порівняйте кількісний та якісний стан ЗСУ у 1991 році та на початку 2014 і подумайте, якщо є чим).
Читайте також: Чіп і Дейл таки прийшли на допомогу…
Напевне, це США змусили мільйони українців двічі проголосувати дупою у 2019 році? Ну, вони, більше нікому. І ті ж самі американці заборонили новій владі в період з 2019 по 2022 рік виготовляти САУ "Богдана" та комплекс "Нептун". І ці ж самі американці майже зупинили виробництво Павлоградського хімічного заводу.
Вони ж, американці, не волали, що скажені з весни 2021 року про велику війну, яка насувається, а відправили двох най- най-… полководців, фактично Фемістоклів Цезаревичів сучасності, тобто Вову та Андрюшу в Буковель жерти водку, замість того, аби терміново готувати країну до 24 лютого? Ну і вишенька на тортик… Нагадати постачання надсучасної зброї від США вже влітку 2022 року і як це допомогло ЗСУ, чи не треба? І якби Банкова менше лізла в діла армійські, то хто зна, як би зараз виглядала лінія фронту…
Запамʼятайте раз і назавжди. В усіх наших проблемах винні ми самі! Ми й ніхто інший! А нашим союзникам я лише можу сказати "дуже дякую", за те, що не кинули Україну напризволяще. За те, що продовжуєте нас підтримувати. За те, що попри все, вірите в нас…
* Публікується зі збереженням стилю автора
Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.