Битва йокодзун за ресурси

Стратегічна безпекова мета України — розпад Росії. Поки Росія лишається цілою в нинішніх міжнародно визнаних кордонах РФ, вона завжди буде авторитарною, а отже агресивною до сусідів. Жоден американський президент цього не змінить, хай скільки він торгуватиме з Росією.

Стратегічна безпекова мета Сполучених Штатів — в жодному разі не допустити розпаду Росії. На сьогодні головна причина навіть не в ЯЗ, а у всесвітній боротьбі за ресурси. Китай вже переграв США і ЄС практично в усій Африці. А якщо розпадеться РФ, всі природні ресурси Сибіру дістануться майже монопольно Китаю, і не буде на те в США жодної ради.

США байдуже, що буде з європейською частиною РФ. Там нема чого ловити. Це Європі з того регіону будуть або нові кадри, або нові трабли. США може бути неприємно, що в разі розпаду РФ на частині територій значно зросте вплив ісламу — від Кавказу до Татарстану. 

Читайте також: Що не так з оптикою Заходу?

Але віддавати Сибір Китаю — означає підписатися під тим, що 21 століття буде "століттям Китаю", а решта світу будуть в Китаю на побігеньках, як колись у США.

Єдиний спосіб для США цього не допустити полягає в тому, щоби (1) зберегти цілісність РФ; (2) відновити торгівлю РФ із Заходом; і в такий спосіб (3) взяти під контроль мінеральні ресурси РФ, а також України.

Повністю віддавати Україну під контроль РФ — у цьому для США немає стратегічного інтересу. Принаймні точно не буде з моменту підписання угоди про наші копалини (хай в якому вигляді).

Але якщо Україна почне бити по Росії так, що Росія ось-ось і почне хитатися, США зроблять все, щоби нас зупинити. Як вже зупиняли восени 2022 року (а також раніше та пізніше). Нічого особистого і нічого антиукраїнського в цьому немає. Є національний інтерес США і він такий, який є.

Прийміть це і перестаньте розганяти чергову хвилю паніки, цього разу під гаслом "США нас зрадили". Якщо ви про незбіг стратегічних інтересів, то зрадили дуже давно, тоді це не новина. А все решта — просто поточні прояви цієї послідовної стратегії.

Джерело

Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.