Чи потрібна Китаю перемога Росії?

На відміну від Орбана і Фіцо, які ще можуть маневрувати між Брюсселем, Москвою і Вашингтоном; на відміну від країн Центральної Азії, які можуть балансувати між Москвою і Пекіном, — Путіну нема де маневрувати, нема між ким балансувати. Гра у багатополярний світ закінчилася для Росії глухим кутом.

Як і передбачалося ще у 2022, на арену виходить гравець, в руках якого всі карти. Вони там були давно, але мало минути три кривавих роки. Китай має сказати своє слово, але яким воно буде?

Стратегічна мета Китаю - світове домінування, замасковане під назвою "Спільнота спільної долі людства". Ця ідея, яка є офіційною зовнішньополітичною доктриною Китаю, ґрунтується на розумінні, що світ стоїть перед глобальними викликами, які неможливо розв'язати поодинці, тож краще з ними впоратися спільно під керівництвом старшого брата, найсильнішого й наймудрішого. Хто цей старший брат, здогадайтеся.

(Загалом китайський погляд на світ полягає в тому, що Китай завжди був провідною цивілізацією людства, але його принизливо зігнали з цієї позиції в останні 200 років, й ось тепер він повертається на своє законне місце. Це не відповідає дійсності: Китай був провідною цивілізацією протягом 1200 років, умовно з 550 до 1750, але решту часу протягом більш-менш дослідженої 15-тисячолітньої історії людства він пас задніх).

Читайте також: На противагу збору диктаторів у Москві, у Києві — лідери вільного світу

Якою є стратегія Китаю щодо російсько-української війни?

Чи потрібна Китаю перемога Росії? Ні, не потрібна, бо це означатиме посилення Росії, набуття нею більшого статусу, а також закріплення в міжнародній практиці права сильних змінювати кордони слабких. Це Китаю не потрібно.

Чи потрібна Китаю поразка Росії? Ні, бо це означає посилення західного світу, частиною якого безумовно є Україна. Російська поразка також означає ймовірний розпад Росії, після чого різні її частини намагатимуться дистанціюватися від Китаю (тюркські та монгольські народи його бояться й ненавидять), хоча якісь інші частини радо падатимуть в китайські обійми.

То, може, Китаю потрібно нескінченне продовження війни? Ні, бо це збільшує ризики на тлі негативної економічної динаміки.

То який же варіант є найкращим для Китаю? А той, що маємо зараз. Війна продовжується, але ніхто не перемагає. Війна продовжується, але ресурси для ведення війни вичерпуються. А водночас всі бояться ескалації, і це штовхає слабких в обійми Китаю, а сильних примушує робити помилки. 

В інтересах Китаю Росія слабка, але агресивна; цілісна, але цілковито залежна; війна нескінченна, але не гаряча; можливість керувати невизначеністю й позбавити інших такої можливості; можливість використовувати Росію як таран, але залишатися за лаштунками, збираючи здобич.

З цього погляду, для Китаю все складається якомога краще.

• Росія не здатна перемогти.
• Росія не здатна зупинитися й буде продовжувати. 
• Китай не вступає у війну явно, але без нього Росія не може продовжувати. Китай може гнучко керувати інтенсивністю подій.
• Росія не має маневру, не може балансувати між Китаєм і кимось іншим.
• Російські союзники, васали й сателіти переходять до Китаю всі разом.
• США програють цей раунд начисто. Європа розгублена.
• Весь світ розуміє, з ким тут треба домовлятися.

Читайте також: Про заяву Путіна і Стамбульські переговори-2

Ключові китайські проблеми:

• сповільнення економіки, зростання безробіття,
• значна залежність від експорту,
• пастка середнього доходу: зарплати зростають, тепер це не дешева майстерня,
• старіння населення, зупинка демографічного зростання,
• сильний дисбаланс між чоловіками та жінками,
• постійна потреба в дешевих ресурсах.

Тож китайська стратегія щодо Росії поєднуватиме:

• поступове отримання контролю над російськими ресурсами: реальний контроль без політичної відповідальності, що можна забезпечити через китайські компанії та спільні проєкти,
• демографічне проникнення в російські регіони,
• безпосередній політичний контроль над окремими регіонами без вторгнення, шляхом концесій тощо.

Як тоді виглядає український інтерес? В наших інтересах, щоб Росія розвалилася й не могла служити китайським інструментом, але щоб це сталося акуратно й не хаотично, до того, як Китай візьме все під контроль.

Джерело

Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.