Три роки без Каховського водосховища: унікальне відродження Великого Лугу і тривожні зміни клімату Херсонщини

В ніч на 6 червня 2023 року російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС, заклавши вибухівку у машинний зал. Саме окупанти на той час контролювали Каховську ГЕС, адже захопили Нову Каховку у перший день повномасштабного вторгнення. На той час Каховська дамба була єдиною переправою через Дніпро, оскільки Антонівський міст був зруйнований ще у 2022 році. РФ використала підрив дамби як спосіб зупинити ЗСУ. Те, що на шляху величезного масиву води – 80 населених пунктів, РФ не зупинило. На сьогодні не відома точна кількість жертв цього екоциду, адже найбільше постраждало окуповане Лівобережжя. Нині науковці сходяться на тому, що наслідки цього екоциду ми відчуватимемо ще багато років.

Усе, що жило у Каховському морі, загинуло за кілька днів

Каховське водосховище було найбільшим за кількістю з усіх водосховищ Дніпровського каскаду). Його збудували у 1952-1955 роках,  затопивши історичний Великий Луг та десятки сіл. Вода наповнювала водосховище аж до 1958 року. За роки існування водосховища тут утворилась нова екосистема, а довкола Каховського моря виросли міста і села, чиє життя було "зав’язане" цьому водосховищі.

Потоп після підриву Каховської ГЕС, фото: euneighbourseast.eu

"Після підриву греблі Каховської ГЕС вода винесла в море все, що жило у водосховищі: прісноводні риби, тритони молюски. Якийсь час вони ще жили у морі, бо відбулось його опріснення, але потім море знову відновило солоність і все це загинуло, – розповідає еколог керівник Херсонського підрозділу Національного екологічного центру, доктор біологічних наук, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко. – Крім того, відбулось величезне забруднення моря, адже ця висока вода йшла по території сіл, дачних масивів, підприємств. Там тільки вуличних туалетів було кілька десятків тисяч. Були також склади мінеральних добрив, сільгосппідприємства, ферми".

Вода витікала з водосховища приблизно 14 днів, поступово перетворююсь на отруйну каламуть. Коли вона зійшла, то на затоплених будинках залишився величезний шар бруду.

За словами науковця, проблемою для пониззя Дніпра стало те, що велика вода, затопила території, які до того ніколи не затоплювались. Тож поки вона зійшла, там загинула велика кількість рослин і тварин, які не витримують затоплення. 
"Попри це, негативний вплив на ці території був короткостроковим. Натомість катастрофічним був вплив на екосистему самого Каховського водосховища – вона повністю загинула. Йдеться про мільярди особин різних організмів:  риб, молюсків, ракоподібних, водних рослин тощо. Вони загинули впродовж кількох діб, подекуди до місяця – поки повисихали останні озерця чи калюжі", – каже науковець.

Унікальне відродження Великого Лугу

За словами Івана Мойсієнка, саме Каховське водосховище було порівняно бідною екосистемою насамперед через його глибину, яка сягала 16 м, тоді як рослини у воді ростуть приблизно до 2 м глибини.

"Це була глибока водойма з низькою якістю води, яка постійно цвіла. Більшість життя було,  зосереджено в прибережній смузі, але часто ця смуга була дуже вузенькою, через круті схили Дніпровської тераси. Рослини ростуть десь до 2 м глибини. Далі це була така-собі гідропустеля. Тепер на місці водосховища почав відроджуватися  Великий Луг – нова екосистема, яка значно різноманітніша і складніша за саме водосховище.  Це і річки протоки, єрики, озера,  території, які періодично затоплюються, – каже він. – Замість одноманітної товщі води, утворилось багато водних та суходільних екосистем.  І уже сьогодні бачимо, що ця екосистема не просто забезпечує велику кількість кисню, яку продукують ці молоді дерева.  Вона депонує карбон, тож набуває конкретного такого природоохоронного значення".

Дно Каховського водосховища, фото: Іван Мойсієнко

На території водосховища домінують вербово-тополеві ліси, а вони включені до резолюції 4 Бернської конвенції. Це означає, що вони охороняються на всій території Європи.

Іван Мойсієнко з колегами періодично їздить в експедицію на місце колишнього Каховського моря. Каже, якщо у перший рік після сходження води на цій території проростали рослини, насіння яких переносить переважно вітер, то тепер стає більше таких, що переноситься тваринами. Це опосередковано свідчить, що тварин стає більше.  За його словами, там уже з'явилися рідкісні види рослин та тварин.

"З рослин ми знайшли осоку житню, яка внесена до Червоної книги України. Є й інші рідкісні види. Постійно збільшується кількість птахів. У перші роки ми ходили між деревами, там навіть не було павутини. А тепер її повно – як у звичайному лісі.  Тому це теж ознака присутності тварин", – каже він.

Особливістю молодого лісу є чагарникові зарості тамариксу, який не поширений в Україні.

"Вербово-тополеві ліси поширені на всій території України. Вони ростуть вздовж водойм, вздовж річок, вздовж озер. Але ніде немає тамариксу. Це поширений вид в Азії, в Середземномор'ї і тільки на крайньому півдні України, у Причорномор'ї. Тож виходить, що на місці водосховища формується ліс південного типу, наближений до Середземноморського", – каже біолог.

На островах у Каховському морі ріс особливий вид берези – береза Дніпровська. Вона росте лише на півдні і включена до Червоної книги України. 

"Зараз навколо цих островів великий оголилися піски, тож думаю, що ця береза  має там сильно поширюватись”, – припускає пан Мойсієнко.

Ще один унікальний вид, який був приречений на зникнення – волошка крупнопридаткова. Вона росте тільки в одному місті, біля села Біленьке на Запоріжжі. У 2014 Іван Мойсієнко під час експедиції зафіксував лише 150 особин цієї волошки. Тепер біля цього місця оголились піски, тож науковець припускає, що цей вид отримав шанс на виживання.

Каховське водосховище у травні 2026, фото: Іван Мойсієнко

Водночас через окупантів на лівому березі досліджувати усю територію водосховища не можливо.

"Раніше ми працювали на території Національного парку Кам’яна Січ, навіть їздили на Лівобережжя в Миколаївку. Зараз тут теж вже не можна поїхати. Ми закладаємо моніторингові ділянки, а потім не можемо їх моніторити, тож закладаємо нові в інших більш безпечних місцях. Зараз ми працюємо там біля Нововоронцовки, Мар'їнського, Грушівки, –  на межі Дніпропетровської і Херсонської областей. Там водосховище було найширшим – понад 13 км. Це  найбезпечніша безпечна ділянка із тих, що є на водосховищі.

Причиною аномально швидко зростання дерев може бути парниковий газ

Науковці відзначають на території, яка раніше була дном водосховища, дерева ростуть аномально швидко. Цього року заміри ще не проводили – вони заплановані на жовтень. Але станом на жовтень 2025 року  середня висота вербових лісів була понад 5 м. Найвища верба мала 7 м 15 см. 

Верби загалом ростуть доволі активно, однак навіть для них така швидкість розростання не є типовою. Наразі науковці припускають, що причиною такого аномально швидкого зросту є велика кількість поживних речовин у ґрунті, а також багато вологи та сонця. 

"Фізіологи, які вже два роки їздять з нами і вивчають там фотосинтез, встановили, ці ґрунти дуже багаті органікою: і мули, які були на дні сховища, і змиті чорноземи, і те, що там майже миттєво загинула водна цивілізація, – каже Іван Мойсієнко. – Поки мул був під товщею води, не було доступу повітря. Зараз усю цю органіку активно розкладають мікроби, тому там утворюється дуже велика кількість вуглекислого газу. Вуглекислий газ — це, власне, той газ, який використовується рослинами для фотосинтезу, і з якого вони будують своє тіло. З іншого боку, вуглекислий газ – це основний парниковий газ, який зумовлює зміни клімату. Тому ця верба рятує не лише від того, аби чужорідні види рослин поширились по дну, захищає від пилових бур, але й вловлює вуглекислий газ, який виділяється з отих багатих органікою ґрунтів. Без неї було б різке зростання парникових газів і це додатковий чинник до змін клімату і глобального потепління".

Вербовий ліс на дні водосховища, фото: Іван Мойсієнко

Відтак нині екологи на цій території спостерігають за здатністю природи до відновлення і саморегуляції. Іван Мойсієнко переконаний, що Великому Лугу варто дати можливість самостійно відродитись. Спеціально завозити туди рослини чи тварин не варто.

"Все йде по ідеальному сценарію, краще просто не може бути. Тому мені здається, що краще не чіпати. На сьогодні уже десь 75% території водосховища заросло рослинністю. Ще 12% – вода. При цьому це місцеві види, з'являються рідкісні види, тому все йде дуже добре. Враховуючи, що Великий Луг має не тільки велике природне значення, але й історичне, – це фактично колиска козацтва, я б там пропонував створити біосферний заповідник", – каже він.

Знищення водосховища призведе до кліматичних змін у регіоні

Начальник Херсонського обласного гідрометцентру Юрій Кіріяк не так оптимістично оцінює наслідки знищення Каховського водосховища для південного регіону. Адже воно було, по-суті, головним "водопоєм" півдня і впливало на розвиток сільського господарства Херсонщини.

"Ложе Каховського водосховища дійсно відновлюється. Воно набуває дуже яскравого вигляду. Це оаза. Але коли серед пустелі у сотні тисяч квадратних кілометрів буде маленька оаза площею у 2000 км² – не дуже добре", – каже він.  

Як пояснює Юрій Кіріяк, створення Каховського водосховища і його існування майже сім десятиліть вплинуло на клімат усього півдня. Насамперед на розвиток сільського господарства.

"До появи Каховського водосховища на території Херсонської області було дуже мало опадів, були проблеми з суховіями, опустеленням. У книзі Максимова "Засуха", у якій написало, що у Приазов'ї в 1892 році за три доби загинуло 190 тис. га земель – суховій зняв 30 см орного шару ґрунту. Є дані, що за 1921 рік, за рік випало всього 159 мм опадів. До побудови Каховського водосховища було в середньому  200 мм на рік. Тепер на території Херсонської області випадає 440 мм опадів. Тобто вдвічі більше, ніж було. І при такій кількості ми вважаємо, що це зона ризикованого землеробства і вирощування сільськогосподарських культур значно ускладнення", – розповідає Юрій Кіріяк.

Як пояснює кліматолог, річ не лише в тім, що вода випаровувалась з дзеркала самого водосховища. Тоді була збудована система меліоративних каналів, система поливу і з них теж випаровувалась вода. А вже потім коштом збільшеної кількості опадів у кращій ситуації були і ті поля, що не мали поливу. Також були висаджені лісосмуги, які зменшили кількість суховіїв.

"Нині ніхто з нас уже не пам’ятає, якою була Херсонщина до побудови Каховського водосховища і створення лісосмуг. Моя бабця розповідала, що з одного села було видно  інше село за 15-30 км – був суцільний степ. Ми ту Херсонщину вже не пам’ятаємо", – каже він.

При цьому варто врахувати глобальне потепління. Якщо у першій половині XX ст. середньорічні температури у регіоні були 9 – 10°C, то тепер 12-13°. Тож якщо при вищих температурах скорочуватиметься кількість опадів, наслідки для аграріїв будуть критичними.

Наслідки посухи на Херсонщині у 2025, фото: zemliak.com

"Зелена трава, пшениця, ячмінь, – все,  що у вас росте на полі, що ви поливаєте, воно все покриває чорну землю. Коли поля зелені, температурні навантаження зменшуються. От влітку станьте босими ногами на асфальт і на луг – відчуєте різницю. Чорна земля без трав’яного покриву розігрівається майже як асфальт. Тоді як на полі зеленої пшениці біля кореня температура майже така сама, як температура повітря. Коли поля висихають, там нема тієї зеленої маси, температурне навантаження збільшується”, – каже Юрій Кіріяк.

За його словами, поки що пройшло надто мало часу, аби зрозуміти, що відбувається. Наслідки руйнації водосховища будуть відчутні сповна років за 10 – 15. Однак же зараз 2025 рік на Херсонщині був найкритичнішим з усіх років спостереження з точки зору загибелі сільського культур. При існуванні Каховського водосховища в посушливому 2007 році з Лівобережжя і Правобережжя до обласного гідрометцентру надійшло 120 звернень про загибель сільгоспкультур. У  2025-му лише на Правобережжі було понад 500 звернень.  

Південь може зіткнутись з дефіцитом питної води

Південь України вважається зоною із низьким рівнем забезпечення питної води на душу населення. Зі знищенням Каховського водосховища ситуація ще більше загострилась. Понад півтора мільйона людей залишилися без водопостачання – загалом 15 громад, в тому числі міста Кривий Ріг, Марганець, Нікополь. З Каховської ГЕС вода йшла каналом у Південне водосховище, а уже звідти – у крани місцевих жителів. Через знищення ГЕС, Україні довелось у рекордний термін – за 11 місяців –  збудувати водогін з річки Інгулець до Південного водосховища. В Агентстві відновлення назвали це найбільшим інфраструктурним проєктом за роки незалежності України.

"Ще одна проблема – фільтрація з водосховища. Навіть проєктні документи передбачали, що 4% води з цього водосховища фільтрувались в ґрунти. Тобто воно було таким собі безплатним водопроводом від Каховського водосховища практично на все лівобережжя. Коли вам десь в Голопристанському або в Скадовському районі казали, що вони поливають водою з артезіанських свердловин, то якраз вода, яка фільтрувалась з Каховського водосховища", – каже Юрій Кіріяк.

Саме лівобережжя Херсонщини найбільше відчуває проблему з водою через знищення водосховища. Однак через те, що ця територія окупована, дослідити ситуацію там не можливо.  

"Ми  зафіксували в себе в на станції біля міста Херсона, що рівень поверхневих вод знизився практично на метр. І це на відстані практично 100 км від Каховського водосховища по Правобережжю, – каже кліматолог. – По суті, наша свердловина вона не повинна бути пов'язана ніяк з водою Каховського водосховища. Але загальний рівень води зменшується. Всі райони Правобережжя, які користувались водогонами з Каховського водосховища, залишились без води. Відповідно, на Правобережжі почали більше свердлити свердловини і загальний рівень підземних вод почав знижуватись".

Чи варто відновлювати знищене водосховище

Президент Володимир Зеленський заявив, що для відбудови Каховського водосховища потрібно 2 мільярди євро. Без нього після деокупації неможливо буде відновити роботу Запорізької АЕС. Нині мінімальний рівень ставка-охолоджувача достатній для ЗАЕС, оскільки вона у стані холодного зупину. Якби станція працювала, цієї води не вистачило б.

У ставку-охолоджувачі ЗАЕС зафіксували незначне зниження рівня води, фото: Telegram-канал НАЕК "Енергоатом"

Однак що довше лівий берег окупований, а Великий Луг заростає рослинами, то важче буде екологам погодитись на його повторне знищення. Однак Юрій Кіріяк переконаний, що шукати рішення повинні науковці, які знайдуть науково обґрунтоване рішення, яке задовільнить усіх.

"Якби я жив на березі Великого Лугу, я б виступав за його природне відновлення. Але я родом з Голопристанського району, який нині окупований, але ми ці території обов’язково заберемо назад. І розумію, що відновлення Великого Лугу у Запорізькій області означає пустелю у мене вдома. Олешківська пустеля –  оце вам приклад, що може бути з цими територіями без води, без меліорації – пояснює він. – Екологи кажуть: давайте все залишимо, воно повернеться до природного стану. Не повернеться. Бо коли будували каховську меліоративну систему, низини порили каналами, де треба, насипали горби, щоб був один рівень в каналі. Тоді повністю порушили існуючу екосистему, і демонтувати ці канали ми зараз не зможемо. Відповідно до того природного стану, який був до побудови міліарної системи,  ми повернутись не зможемо".

Кліматолог зазначив, що серед аргументів, чому варто дати природі самій відновитись, часом наводять Геродота, який писав, що колись на цій території були густі дубові ліси. Тож ці ліси можуть відновитись.

"Той самий Геродот писав, що зима тут триває вісім місяців. Тобто тоді були зовсім інші погодно-кліматичні умови. Тож таких лісів тут точно не буде. Тому я вважаю, що Каховське водосховище, то його треба відновлювати. Не у тих розмірах, які були раніше, бо дуже великі території цього водосховища були заболочені – від  Нікополя і до Берислава. Вода там гнила і це теж була екологічна проблема Каховського водосховища. Знову повертатись до цих проблем не можна. Але водночас залишати південь України без системи меліорації теж не можна, – каже він. ТТому науковці повинні всі разом побудувати таку систему, знайти науково обґрунтоване рішення, яке буде максимально екологічне і при цьому забезпечить систему меліорації на півдні України. Інакше частина територій перетвориться на пустелю".  

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.