Чи спрацює європейське "замирювання" Кремля?

Йдеться не про капітуляцію, а про спроби знизити напругу через діалог, сигнали готовності до компромісів і пошук формули співіснування з кремлем. Зокрема, такі інтонації останнім часом пролунали від Фрідріха Мерца та Емманюеля Макрона.

Це не нова стратегія. Європа вже неодноразово намагалася домовлятися з Росією, апелюючи до раціональності, взаємної вигоди та спільної архітектури безпеки. Але кожного разу ці спроби закінчувалися однаково – новою хвилею агресії.

Історичний урок холодної війни

Під час холодної війни Захід стримував СРСР не поступками, а балансом сили. Діалог існував, але він завжди супроводжувався жорстким військовим, економічним і політичним тиском. Саме поєднання стримування та сили змушувало Москву рахуватися з реальністю.

Будь-які прояви слабкості, навпаки, Кремль трактував як запрошення до наступного кроку. Ця логіка не зникла разом із розпадом Радянського Союзу, вона лише змінила форму.

Кремль не поважає Європу

Ключова проблема полягає в тому, що Путін не сприймає Європу як суб’єкта сили. Для нього ЄС – це простір внутрішніх сумнівів, нескінченних консультацій і страху перед ескалацією. Саме тому будь-які спроби "заспокоїти" Кремль лише зміцнюють його переконання: тиск працює, а поступки можна вибивати далі.

Діалог без сили в очах Москви – це не дипломатія, а слабкість. 

І ця слабкість неминуче використовується.

Читайте також: Сильна об'єднана Європа не потрібна нікому, окрім європейців

Висновок

Європейське "замирювання" не дасть результату. Воно не зупинить війну, не змінить поведінку Росії й не принесе стабільності. 

Навпаки – лише додасть впевненості нашому спільному ворогу.

Росія розуміє тільки мову сили та системного тиску: військового, санкційного, політичного. Все інше кремль сприймає як сигнал, що можна йти далі.

Історія це вже довела. 

Повторювати помилки другої половини XX століття не є правильною стратегією, адже на помилках варто лише вчитись.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Ілля Котов, кандидат наук з державного управління, викладач, експерт з публічної політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.