Чому громадяни Бангладеш стали черговою чупакаброю

1. Бангладеш дійсно найбільш густонаселена країна планети, там живе 170 млн, майже 1300 людей на кв. км, і так, ця країна — один з найбільших донорів міграції у світі (6-те місце)

2. Рівень світового океану підіймається, і мешканці Бангладеш дійсно можуть стати відчутними кліматичними мігрантами в наступні десятиліття.

Але.

3. Ринок України Бангладеш не цікавий, вони є донорами робочої сили для Великої Британії та країн Перської затоки. Кращі зарплати (Україні не конкурентна)+ наявність діаспорної інфраструктури — їдуть до своїх.

Україна для Бангладеш — у переліку країн міграційного ризику, тому вони навіть утримують своїх громадян від міграції сюди.

Читайте також: Проблеми демографії: механічне надування кількості населення піде нам на шкоду

Звідки пішов цей інфернальний жах щодо них?

Одна з українських меблевих фабрик пробувала завезти сюди 150 бангладешців, цього так і не сталося. Але, як я і казала, якщо ви бізнес, який думає, що можна когось завезти, як меблі, без нормальної міграційної політики й визнання статусу мігранта і його захисту, вас на вилах винесуть ваші ж співвітчизники, разом з вашими мігрантами.

Бангладешці не приїхали, але осадочок залишився.

А чому залишився?

1. Україна як суспільство перебуває в стані демографічної паніки (за Крастєвим). Коли існує розуміння, що ми скорочуємось, а тому хочеться окуклиться, стати нездоланною фортецею і захищати чистоту крові. Це ірраціональний інструмент, який призводить до погіршення демографії, а не покращення, але who cares.
2. Україна не має досвідів масової іноземної міграції, але має радянські настанови про людей "третього світу" - про нетрі та бідність, хоча бангладеське суспільство складне, там є хороша освіта, середній клас, останні часом відбувається активна емансипація жінок.

Тому бангладеський робітник для більшості — це якийсь кримінальний тип, темний, брудний, в дранті, вірніше, — їхній натовп, який біжить, проламуючи кордони, починає швидко розмножуватися і знищує титульний етнос.

Насправді бангладеські емігранти — це робітники, які їдуть працювати, щоб утримувати власні родини, як це свого часу робили українці. 

Досвід країн, куди емігрують громадяни Бангладеш, не показує підвищення кримінальних викликів, проте показує, що самі мігранти часто стають жертвою зловживань та торгівлі людьми.

Друге покоління бангладеських емігрантів у Великій Британії демонструє високу академічну успішність — британські бангладешці зараз перевищують середній національний показник у школах, а четверо бангладешців за походженням є членами британського парламенту. Троє з них — жінки.

Так, є виклики, вони консервативні мусульмани, схильні до створення анклавів. Тому інтеграційні політики країни мають передувати появі мігрантів.

Читайте також: Демографія в Україні: алярмізм і реалізм

Ну, й останнє — про українців.

Ми надто довго жили в умовах тривалого пригнічення і зневаги. Така ідентичність при звільненні стверджує себе з надмірною силою.

Колишній об'єкт приниження нерідко переносить логіку пригнічення на інших, стаючи сам суб'єктом зверхності — тому ми "што-то одно", а громадяни Бангладеш - "што-то другоє"

Тим більше під час війни нам так важливо захищати себе, що ми робимо це знецінюючи інших, аж бігом.

А ще в нас є гра, "доведи, що ти європеєць" - ми так стараємося на кожне Євробачення та інші веселі континентальні змагання, нам це так важливо — доводити, що "ми цивілізовані і ми європейці", що нам потрібно тло, на якому ми будемо сяяти в цій своїй європейськості.

Громадянин Бангладеш стає таким тлом.

Ще раз. Україні взагалі не загрожує міграція з Бангладеш в найближче десятиліття. Ми не цікаві цій країні як напрямок трудової міграції, і не є природним для них напрямком міграції. 

Нам треба буде дуже постаратися, щоб залучити трудових мігрантів в принципі.

Всі наші страхи про Бангладеш — ефект наших психологічних травм як нації, відчуття того, що ми скорочуємося, поганого розуміння світу навколо нас, і пошуку того об'єкту для жаху, яким нас можна залякувати та маніпулювати.

Тому черговою чупакаброю стали громадяни Бангладеш.

Джерело

Про авторку: Ольга Духнич, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.