Проблеми демографії: механічне надування кількості населення піде нам на шкоду

Та сама кількість людей, з тими самими м'якими та жорсткими здібностями, або ж, по-модному, скілами, може бути на порядок більш або менш ефективною. Зокрема, у виробництві товарів, послуг або ідей, які конвертуються у гроші дуже неявно. 

Скажімо, естонці, яких трохи більше мільйона, якось змогли налагодити собі нормальне життя. Не лише тому, що остаточно випиляли московитів, а тому, що змогли правильно самоорганізуватись. Один хутір, в якому живе одна сім'я, це вже у певному сенсі Естонія. У них є не лише локальні медії державною, але і визнаний у світі композитор Арво Пярт. Якого академічні музиканти виконують частіше, ніж (наприклад) Хрєннікова, Каліннікова або Рибнікова.

Є також інші держави, де людей багато, але конструктивно взаємодіяти між собою без копняка по вертикалі вони не вміють. Не станемо тицяти пальцями. Але добре знаємо, що вони існують. І що люди там є не ресурсом, а витратним матеріалом, позбавленим суб'єктності. Плюс-мінус мільйон — какая разніца.

Читайте також: Демографія в Україні: алярмізм і реалізм

Отже, нашою гуманітарною проблемою є не стільки зменшення популяції, скільки спрощення соціальної структури. 

Кожна людина, яка загинула, або виїхала, мала певні соціальні зв'язки, і підтримувала певні культурні практики. ВПО, які кількісно заміщують місцевих, несуть за собою інші практики, які не є явно гіршими чи кращими, але функціонально вони інакші. Вони можуть додавати до локальної культури дещо важливе, або не додавати.

Якщо ж підійти до справи із включеними мізками, в нас можуть бути взаємовигідні контакти з українськими діаспорами, старими та новими. Система може вийти навіть складнішою, ніж була досі, і отримати розширену функціональність, замість обмеженої.

Суто механічне надування кількості населення піде нам скоріше на шкоду. Так, можна натягати в Україну некваліфікованих заробітчан, які допоможуть заробити великому бізнесу, і заодно демпінгонуть на ринку праці, де в нас і так не найвищі у світі зарплати. А далі — чи зможуть вони адаптуватись до української культури? Чи не поширяться через них радикальні та екстремістські впливи? 

Соціальні наслідки такого мульти-антикультуралізму можуть нам обійтись дорожче, ніж бізнес підніме на дешевій робочій силі. 

Пропоную розпочати відповідний демографічний експеримент, запросивши в інститут демографії імені Птухи фахівців з Бангладеш, Нігерії або іншої країни, де населення зростає. А українських звільнити, бо вони не справляються з посадовими обов'язками.

Джерело

Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.