Чому корупціонери розмовляють російською

Українська для корупціонерів – обтяжливий обов’язок, неприємна умова цієї гри. А от крадуть та корупціонують вони — мовою походженнях цих практик. 

Ще раз: люди, яким ми довірили захищати нас від Росії – розмовляють між собою їхньою мовою й активно застосовують їхні практики "урядування". На викрадені гроші будують собі палаци з басейнами, стайнями та спа-центрами.

І якщо чесно, інфузорії з 95 кварталу не придумали геть нічого нового: схеми стають навіть примітивнішими, ніж у часи янковоща чи Кучми. Ті хоча б намагалися хоч якось прикриватися, завуальовувати твої бандитські схеми. 

І ці навіть і того не роблять.

Бо ж нахіба? Усіх, хто повідомлятиме публічно про корупцію та про спалені схеми, зв’язки, тяжкі сумки з мільйонами доларів  – назвемо "агентами Кремля" та й всьо. 

Схема робоча, та ще й "позитивні блогери" нас підтримують.

Так само як підтримають і "нейтральні" блогери. Які пишуть прекрасною солов’їною, але намагаються донести своїй аудиторії той самий наратив: "Цей скандал обов’язково підхоплять скабєєви і це погано для України!!".

Читайте також: Війна – не війна, а мільярд сам себе не вкраде

Але у мене виникає питання: а чим саме це "погано для України"?

У нас є велика проблема з корупцією – не менша, ніж війна за виживання. 

Розв'язання цієї проблеми – це теж боротьба за виживання. Якщо про неї не говорити й витягати її на світ Божий – корупція вб’є нас так само як ворожі ракети – але трохи повільніше. 

Якщо мовчати – у нас зовсім не залишиться грошей на армію, на озброєння, на функціонування системи управління державою: міндічі остаточно все розтягнуть по кишенях.

Публічність є абсолютно необхідним елементом боротьби з корупцією. Особливість її якраз у тому, щоб правду знали усі – у тому числі наші іноземні вороги. Бо це правда, і вона рано чи пізно стане відомою обов’язково.

Так, вороги будуть верещати "Україна – корумпована держава, не давайте їм грошей".

Але проблема корупції й так давно відома нашим донорам та партерам. Вони дають гроші не міндічам – а народу України, і чітко розуміють у чому різниця між поняттями "народ" та "чиновник, який тимчасово представляє інтереси народу". Кулуарно дуже жорстко вимагають припинити розкрадання. Але зе-влада все одно не може не красти. А партнери все одно не можуть не допомагати країні, якою ті керують – ну так вже склалося.

Читайте також: "Плівки Міндіча". Втрати можуть бути непоправними

Це замкнуте коло потрібно якось розривати, і найефективніший інструмент для цього – публічність. Яка має і плюси, і мінуси, але плюсів значно більше. 

То у чому тоді "шкода Україні", шановні "нейтральні" блогери?

Ну покричать рашн-пропагандони – і що це змінить? Відколи це їхня пропаганда на щось впливала за межами їхньої федерації? 

Якщо твоє місто в облозі, а стіни твоєї фортеці зминаються як папір після першого ж пострілу ворожої армії, перше, що ти мусиш зробити – повісити у дворі замку комірника, який розікрав будматеріали. 

Публічно, так. Щоб бачили усі – і свої, і чужі. Особливо чужі.

Якщо ти цього не зробиш – твій народ повісить вже тебе, у тому ж самому дворі. 

Тому що, попри свою туподумність, все ж зможе скласти два і два і зрозуміє, що якщо крадій не покараний – значить Цар з ним у долі. А захисту немає і не буде, і тому наступним загиблим від ворожого снаряду можеш бути саме ти.

І якщо так, то виникає логічне питання: а нащо нам такий Цар потрібен – якщо нас усіх повбивають,  а він втече з грошима жити своє найкраще життя?

Джерело

* Публікується зі збереженням стилю автора

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.