З найцікавішого:
Пункт (1) - це чутки, пункти (2)-(4) факти, які легко гугляться.
Я не буду розбиратися, що саме з цього правда якою мірою.
Але мені очевидно одне: нинішня владна команда справді буде захищати Україну, але водночас, всередині України, буде захищати себе будь-якими методами від будь-кого, хто зазіхає на її незмінність чи навіть намагається якось формально обмежити її владні повноваження.
Читайте також: Хто стежив за журналістами-розслідувачами з Бігус.інфо?
Всередині країни цю владу цікавить тільки лояльність. Друзям — все, ворогам, а також недругам і критикам — ні, не закон, а радше "беспредел", хоч і прикритий (не скрізь) тоненькою видимістю законності.
Так неочікувано обернулося старе прислів'я "Кому война, а кому мать родна". Бо якби не війна, ми були б вже в одному кроці від Майдану — власне, до першого збою в нашому просуванні шляхом євроінтеграції. Адже і Януковича терпіли лише допоки він, залізною рукою "нагинаючи" бізнес всередині країни, все ж таки вів Україну в Європу.
Залишається сподіватися, що наші західні партнери чітко розуміють: вони підтримують Україну заради українського народу, а не заради тої владної команди, яку цей народ майже 5 років тому обрав і колись точно змінить на іншу команду. Питання лише, якою ціною.
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.