
Чому розмова Макрона з Путіним — не зрада
Новина про телефонну розмову Макрона з Путіним спричинила передбачуваний вибух емоцій — "ну от, знову шукають мир в очах агресора"
Але трохи спокою. Тут не про мир, а про геополітичну розставу.
Джерела одразу повідомили: після розмови з Путіним Макрон зателефонував Зеленському. Це важлива деталь — розмова не була "поза спиною", вона, виглядає, координована.
Трамп спекулює на тезі, що Путін говорить тільки з ним. Він намагається монополізувати "право на мир".
Макрону потрібно було увірватись у цю гру — показати, що Європа ще у справі, а не на узбіччі історії.
Читайте також: Чи є альтернатива НАТО
Не думаю, що він очікував якихось проривів. Головне — сам факт розмови. Щоб мати аргумент у майбутній комунікації з Трампом: "Ми теж говорили. Ми все знаємо й у нас є свої аргументи".
Це був крок, який радше посилює Україну, ніж послаблює. Бо якщо діалог дійсно почнеться (а рано чи пізно він почнеться), важливо, щоб він не відбувався без нас — ані без Києва, ані без Парижа чи Берліна.
Про автора. Максим Несвітайлов, експерт-міжнародник
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе



















