Деякі політики навіть користуються нагодою, щоби роздмухати у своїх читачів ресентимент стосовно наших західних союзників: "А що, так можна було?!".
Ні, не можна було.
І не лише тому, що Росія — не Іран, а головним чином тому, що Україна — не Ізраїль.
Фактично ми лише після Помаранчевої революції вибороли собі повернення в той геополітичний статус, який мали наприкінці XVI й на початку XVII століття: статус "сірої зони", яка має певну автономію та обмежену свободу маневру в трикутнику між Європою (тоді майже монопольно представленою Річчю Посполитою), Росією та світом ісламу.
Читайте також: Іран — Ізраїль: Головне, як вплине війна на стосунки Тегерана з Москвою
І лише після лютого 2022 року ми, остаточно переконавшись, що перспективи подальшого існування в статусі такої автономної "сірої зони" зараз не сприятливіші, ніж вони були у XVII столітті, остаточно й реальною більшістю вирішили... докорінно змінити свою геополітичну орієнтацію порівняно з тим, до чого світ міцно звик за останні 300 років.
Ізраїль для Заходу — не завжди слухняна й не цілком контрольована, але безумовно зона його відповідальності. А ставлення Заходу до нас загалом віддзеркалює саме той статус "сірої зони", якою ми не лише були вчора, а й великою мірою ще лишаємося сьогодні. Те, що за нами визнали право на "політичну волю", з якою рахуються — хоча вона наразі не підкріплена ні економічною потугою, ні сталістю політичного курсу — вже величезне, неймовірне досягнення.
Читайте також: Конфлікт на Близькому Сході триває 75 років
Мораль проста: не піддавайтеся ресентименту, розпалюючи в собі образу на "зрадливий" і "нерішучий" Захід. Геополітична реальність від того не зміниться, а ваш емоційний стан погіршиться. Зберігайте спокій і робіть, що маєте робити.
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.