Дайте війську дрони!

"Приходить чоловік у величезний торгівельний центр, підходить до продавця і каже:

— Добрий ранок! Дайте мені, будь ласка, рукавички.

— А вам які, зимові чи демісезонні? 

Чоловік задумався:

— Ну давайте зимові, адже скоро зима.

— Так це вам в інший відділ.

Підходить чоловік в інший відділ і знову:

— Добрий ранок! Дайте мені, будь ласка, зимові рукавички.

— А вам які, світлі чи темні?

Чоловік знову задумався:

— Ну давайте темні.

— Так це вам в інший відділ.

Пішов чоловік далі,

— Фууууууххххх! Добрий день. Дайте мені, будь ласка, темні зимові рукавички.

— А вам які, з замком чи без?

— Давайте з замком.

— Так це вам в інший відділ…

Загалом, чоловік весь день ходив по відділах і вже до кінця дня, піднявшись на останній поверх, підійшов до останнього продавця і говорить злісно так:

— Слухайте, жінко, дайте мені темні зимові рукавички з замком, з підігрівом, з вбудованою запальничкою, з вбудованим GPRS навігатором, з... (перераховує всі навороти, які йому пропонували всі продавці)

А продавець йому ласкаво так:

— А ви їх під що будете носити?

— Під куртку.

— Тоді б ви нам принесли куртку, а ми б вже тут на місці підібрали фасончик.

Чоловік матюкаючись розвернувся і пішов додому.

А в цей час, в торгівельний центр вривається інший чоловік, в руках тримає унітаз, під пахвою шматок плитки. Підбігає до продавця, ставить унітаз на прилавок і кричить:

— Це унітаз з мого нужника, це кахель зі стіни мого унітаза, д*пу я вам вчора показав, продайте мені, нарешті, туалетний папір!!!".

Читайте також: "Не допомагаєте, то хоча б не заважайте нам воювати"

От саме зараз, саме в цю хвилину, командири взводів, рот, батальйонів та бригад нагадують того чоловіка, з унітазом котрий готовий навіть станцювати, але тільки дайте їм дрони. 

Від кожного підрозділу вимагають дві речі, а саме: тримати позиції та знищувати окупантів. Усіх, хто зʼявиться в їх зоні відповідальності. А вони пруть, як таргани. По двоє, троє… пʼятеро. Через посадки та чагарник. Знищили одних, лізуть другі. Знищили цих, лізуть нові. Пішки, на мотоциклах, багі, ледве не верхи. Пруть, пруть і пруть. Цілодобово! Одного, двох пропустив і все… оновлення "дипстейт".

Так ось. Окрім питань "як", у командирів стоїть ще одна нагальна проблема. Велика. Величезна проблема… "Чим"? Якщо дефіцит боєприпасів до М-777, "Хаймарса", чи "Бредлі", ще можна якось зрозуміти, (і то важко), то дефіцит того що виробляється в Україні, я не можу зрозуміти. Взагалі. Мій внутрішній менеджер, відмовляється це розуміти? 

Як?

Яяяяяяяк, бл*дь у війську не вистачає дронів, які виробляються в Україні? Це не тільки ж fpv, а і важкі ударні дрони, розвідувальні крила і так далі? 

Не встигають підприємства? Нехай працюють у дві, три зміни! Не вистачає людей? Забронюйте всіх, хто залучений у виробничому циклі, аби виключити цю проблему для виробника. Якщо для прискорення процесів потрібне якесь рішення Верховної Ради, нехай депутати працюють цілодобово!

Читайте також: Одні країну боронять, а інші на ній їздять…

Зрозумійте! Спробуйте зрозуміти просту істину! Війську пох*ру на всі ці організаційні питання! Їм потрібні засоби ураження! тер-мі-но-во! В такій кількості, аби підрозділи не ламали собі голову, чим їм працювати не те що завтра, а вже сьогодні.

Якщо ви спитаєте у мене: "Петров! А хто твоєму підрозділу постачає дрони?", то я відповім: "Гадки не маю! ".

Міністерство оборони, усі його "тридцять пʼять тисяч" департаментів, управлінь та інших структур нагадують стару, іржаву баржу з вугіллям. Вона пливе. Якось. Щось там перевозить. Якось. Але більшого від неї не вимагайте. 

Сказати, що все заплутано, то нічого не сказати! БПЛА постачають якісь агенції, державні служби чогось там, ще хр*н поймі хто. Таке враження, що скоро дрони пообіцяють привезти з булочної. Постачають наче всі й водночас… ніхто! Коли питаєш полковників, "То як нам отримати?", у відповідь чуєш цілу поему, яку можна зібрати до короткої фрази, "Та х*й його знає". 

Прірва між військом, яке воює, і тилом, який відпочиває, шалена. Марсіанський жолоб в порівнянні з нею — канавка в дитячій пісочниці. 

Тут: "Бля, вони знов лізуть! Їб*ште їх, доки до окопів не добігли". Там: "О! Сімнадцята. Пора вже додому…".

Тут: "Нам дрони потрібні. Терміново!". Там: "Ага, вашу заявку отримали. Відправили далі. Чекаємо!".

Дайте війську дрони! Скільки? Багато. Так багато, аби на кожного окупанта вилітали три, а краще пʼять засобів на ураження. І тоді зможете щось вимагати у тих пацанів, які зараз бʼються з ворогом. І годину тому також бились. І через добу теж будуть битися… Гинуть, але бʼються! Але іноді складається таке враження, що все це потрібно тільки війську. І більше нікому…

Вибачте за емоції! Накипіло! 

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.