Але те, що відбувається після 19 квітня, коли Червінський відповідно до закону мав бути звільнений з-під варти, — це перехід української влади на новий рівень сваволі.
Червінський не лише не вийшов на волю, він просто зник. Ні адвокати, ні рідні, ніхто не може отримати інформації про його місце перебування. Поліція, суди, прокуратура морозяться. І це важко розцінити інакше як незаконне ув'язнення — кримінальний злочин, за який його організатори, виконавці й замовники мають відповідати.
Читайте також: "Не виключаємо передачі РФ": адвокати Червінського не знають, де перебуває їхній підзахисний
І ще. Ця ситуація — ідеальний лакмус для оцінки ситуації зі свободою слова й незалежністю медіа. Оглушливе мовчання деяких медіа, які забули про обов'язок бути "ланцюговими псами демократії" або згадують про цей обов'язок лише коли сваволя стосується їхніх власних журналістів, — дуже помітне.
Єдність влади та громадян під час війни справді дуже важлива, але вона не може працювати у випадку сваволі влади проти власних громадян, яка набуває все потворніших і небезпечніших форм. Інакше це не єдність, а диктатура.
Про автора. Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.