Дивно чути про якусь політику чи стратегію за абсолютної відсутності таких

Наш уряд підготував гарну брошуру під назвою Інвестиційний гайд, де було перелічено основні проєкти для залучення інвестицій. І одним з ключових напрямків залучення інвестицій був видобуток критичних мінералів.

Ідіотизм ситуації полягає в тому, що якби якийсь інвестор зацікавився б цими проєктами, то він не зміг би туди інвестувати!

Чому?

Бо ще у 2021 було прийнято Рішення РНБО "Про стимулювання пошуку, видобутку та збагачення корисних копалин, які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави". І згідно з цим рішенням, РНБО доручив Кабміну затвердити два переліки ділянок, які мають стратегічне значення для розвитку економіки та посилення обороноздатності.

Один перелік на умовах угод про розподіл продукції та на умовах аукціону. Різниця між ними полягає в тому, що в першому бере участь держава і процедура погодження там досить тривала, а в другому виключно приватні інвестиції.

Читайте також: Про вади нашої влади

Так ось. Перелік ділянок за умовами УРП був прийнятий тільки у 2023 році, а на умовах аукціону не прийнятий досі. Саме ж Міндовкілля, яке мало розробити цей перелік відповідає, що він може бути розроблений не раніше, ніж через 6 міс після закінчення воєнного стану.

А це своєю чергою значить, що без затвердженого переліку неможливо провести аукціони. І інвестор не може отримати право на розробку ділянки.

Розумієте? Наш уряд на міжнародній конференції презентував стратегічний (!) напрям залучення інвестицій, в який зараз неможливо інвестувати.

Урядовці можуть зараз знайти купу аргументів, що це не ляп, а продумана політика. Що в них ціль — це пошук інвесторів за умовами угод про розподіл продукції, й це принесе більше грошей державі. Що під час аукціону можна пропустити когось, пов'язаного з РФ чи Китаєм.

Читайте також: У нас не сприймають інвестиції без прибутку

Все було б так, якби в нас був відпрацьований механізм роботи, розроблені процедури, налаштована робота інструментів держпідтримки таких угод. А коли всього цього нема, коли нема успішних кейсів, то це додаткові адміністративні перепони та затримки будуть тільки відлякувати інвесторів. Щобільше, по УРП також є ризики пропустити когось повʼязаного з РФ. І саме для недопущення таких випадків, в нас є СБУ, СЗР та інші органи контролю.

Ну, і про яку політику тут можна говорити, якщо в нас є перелік ділянок, але досі нема затвердженого переліку критичних мінералів? А також нема цілісної промислової політики і як критичні мінерали можуть допомогти розвитку промисловості та економіки в цілому.

Тому дивно чути про якусь політику чи стратегію за абсолютної відсутності таких. І зовсім не дивно чого в Україні такі труднощі з залученням іноземних інвесторів. Через хаотичну держполітику. А конференція в Берліні в черговий раз продемонструвала цей хаос.

Джерело

Про автора: Павло Вернівський, економіст, експерт Інституту ім. Олександра Поля

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.