Дві дати завершення війни. Коли це все-таки завершиться?

Перша — холодний душ голови Мюнхенської безпекової конференції, досвідченого німецького дипломата Вольфганга Ішингера про те, що поки в Україні точиться війна, для Європи загрози немає. 

Друга — досить дивна стаття Financial Time про те, те як Зеленський начебто планує оголосити про проведення виборів 24 лютого. І що загалом адміністрація Дональда Трампа вимагає провести президентські вибори та референдум голосування до 15 травня, оскільки Україна може втратити гарантії безпеки від США. 

Почнемо з другого. Це ж як треба не розуміти українців, щоб пропонувати президенту оголосити про вибори на четверту річницю повномасштабного вторгнення? Що у нас суттєво зміниться на фронті та в побитій ракетами енергетиці, щоб Зеленський поліз на цю шибеницю. Уявляю емоції тих, хто міг голосувати і за "Зе", і за ноунейма із цим же брендом на минулих виборах — а тепер спить удома в шапці та варить борщ на туристичних балонах. 

Жодна українська соціологія останнього часу не показує, що українці підтримують вибори у гарячій фазі війни. 

Про яку ж таку високу явку пише FT, коли достеменно невідомо, наскільки безпечно буде піти на вибори в окремих районах Запоріжжя чи цілому Херсоні. 

Видання FT влаштувало певний психологічний тиск на Банкову, яка змушена балансувати, щоб утримати бодай монокоаліцію від розпаду та не бути обвинуваченою у тяжінні до диктатури. 

"…Президент США дав зрозуміти Києву, що американські гарантії безпеки залежать від погодження ширшої мирної угоди, яка, ймовірно, передбачатиме передачу Донбасу РФ, і яку Вашингтон хоче укласти до дедлайну 15 травня. Посадовці застерегли, що адміністрація Трампа вже раніше встановлювала дедлайни, які згодом переносилися, але нині Вашингтон залишає Києву дуже мало простору для маневру з огляду на наближення проміжних виборів у США", — пише газета.

Читайте також: Наразі немає підстав ні для надмірного оптимізму, ні для песимізму щодо дипломатичних зусиль навколо війни, — американський дипломат Гербст

Тут є кілька маніпуляцій одразу. 

Найперше — поля для маневрів дуже мало і в самого Вашингтона. Бо гризня із популярним з пуерториканським репером Bad Bunny, криваві сутички ІСЕ з цивільними та нові факти про розваги на островах Джеффрі Епштейна підкошують самого Дональда Трампа. І у цьому потоці бруду і трешу він шукає фіговий листочок, аби бодай трохи прикрити сором. 

Питання — чи хочемо ми такої долі, з огляду на те, що гарантії від Трампа досить ненадійні з двох причин? Шановному діду відносно недовго лишилось на посаді, та й хто його знає, який у нього реальний стан здоровʼя — тому можна віддати Донбас під чесне слово. А завтра не буде ані укріпрайону, де окупанти несуть найвищі відсотки втрат, ані гарантій безпеки. 

Тим паче ми уже знатно обпеклися на меморандумі у Будапешті. Та так, що Білл Клінтон, який зняв плюшки з ядерного роззброєння України та вигідних на той час домовленостей із Росією, сильно пошкодував за  викручування нам рук.

Ще одна теза із матеріалу FT, яка ріже очі, це цитата, що цей геніальний план "підкреслює прагнення Зеленського максимально підвищити свої шанси на переобрання". У нашого гаранта справді ніколи не бракувало політичних амбіцій, але і він розуміє, що тебе як Жана-Батиста Гренуя, носитимуть на руках урядовим кварталом, а можуть і роздерти на шматки на Інститутській. Я людина не злопамʼятна, але першою б витягла фотожабу з шашликами, якби заява про вибори пролунала саме в один із найчорніших днів для нашої державності. 

Читайте також: Цей рік буде переломним — не лише для України, а й для світового порядку загалом

А тепер до заяви Ішингера. Досвідчений німець нарешті озвучив те, про що і так багато говорять, але прийнято не помічати за заявами то про потужну незламність, то обіцянками, що черговий новий рік буде роком остаточної перемоги. 

Європа справді чекала перші роки повномасштабної війни, що все якось затихне чи піде за сценарієм Донбасу. Отже, можна трошки перечекати й жити безтурботним життям. Але коли стало достеменно ясно, що Москву цікавить не тільки Київ, а й взяття Берліна знову, як "деды воевали" — тоді уже почалась серйозна робота над обрахунками та планами військового переозброєння. 

У цьому плані я довіряю оцінкам міністра оборони Німеччини Борису Пісторіусу, який називав кілька важливих дат і термінів. 

У грудні 2023 року, поки дехто молов зерна для кави в Криму, урядовець сказав, що Європі треба 5-8 років для повного переозброєння. Власне, десь тоді почали зʼявлятись дати, що у 2027 році ЄС запустить свій ВПК на серйозному рівні. 

І ось іще дещо цікаве — той же Пісторіус не раз наголошував, що Німеччина має бути готова до війни із РФ у 2029 році. І власне після цього Бундестаг схвалив реформу призову до Бундесверу — попри заяви численних берлінських пацифістів, що війна — це складно і точно не для мене. 

І врешті ми прийшли до моменту, коли в скриньки цивільних громадян уже почали вкладати урядові брошурки про те, що його робити, коли на ЄС нападуть. 

А головний прогноз, який я взяла на замітку в кінці грудня 2025, поки Зеленський записував новорічне вітання з лестощами на адресу ухилянтів та тих, хто не цікавиться, — це цитата з інтервʼю Die Zeit, де Пісторіус сказав таке: "Попри зусилля американців, європейців та українців щодо досягнення перемирʼя, з Москви не надходить жодних сигналів про те, що Путін зацікавлений у припиненні війни". 

Тож неважливо, хто і як психологічно тисне на Україну через відоме медіа. Кому і як треба хоч трохи перекрити гнилий сморід від справ Епштейна та внутрішньої корозії. 

Ми перебуваємо у такій ситуації, що боротьба — єдиний варіант існування. І якщо ти хоч трохи опускаєш руки,  вважай, що ти уже труп. 

Цього року не буде ані року перемоги, ані виборів, ані референдуму. І кожен, хто хоче дожити до перемирʼя, має знайти своє місце у конструкції суспільства війни. 

Найліпше, що може зробити наш президент 24 лютого, — це подякувати своєму народу на опір та героїзм. І врешті подбати про простого солдата, який є тією червоною лінією, який береже нас від Сибіру та Соловків. А Європі дає час переозброїтись, поки на неї не напали. І не фотографуватись, як це роблять мисливці-браконьєри після зимового полювання. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка, головна редакторка сайту espreso.tv

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.