Гра Путіна щодо 30-денного перемирʼя

Дуже схоже, що Путін досі не прийняв остаточного рішення. Він, з одного боку, боїться Трампа, а з іншого -  дуже хоче продовження війни. 

1. Після Джидди в Путіна вибито його головний переговорний козир: він вважав, що зможе зірвати переговори руками України. І після подій в Овальному кабінеті, судячи з усього, росіяни вважали, що другого шансу Україна не отримає. Але тут вони прорахувалися.

2. Окремо варто звернути увагу на те, що Джидда також вибиває головний комунікаційний наратив росіян. З листопада 2023 року вони по всьому світу протягували такий меседж: миролюбна Росія хоче миру, а злобна маріонеткова Україна, якою маніпулює Захід, хоче продовження війни. Зараз цей аргумент не працює. А нового наративу росіяни так і не змогли знайти. Як мінімум, поки що.

3. Дуже важливо, що не лише в Європі, але й в США почали говорити, що Путін маніпулює Трампом. А Ліндсі Грем навіть зробив спеціальну заяву, що Путін пожаліє, якщо справді вирішив маніпулювати Трампом. Апеляції до Конституції Росії про так звані нові регіони тут не працюють. Зрештою, вони не сильно працюють і на пасивну більшість росіян (від 60 до 70% росіян вважатимуть перемогою те, що українців вибито з Курщини).

Читайте також: Deal США-РФ та новий світовий порядок: правда чи кривда?

4. В найближчому оточенні Путіна, наскільки я це розумію, утворено пул супер-яструбів, які ратують за продовження війни й за те, щоб зараз не йти на перемирʼя. Їхній головний аргумент — потрібно не дати Трампу зробити бліцкриг. Окрім того, вони вважають, що для США все одно головним ворогом залишиться Китай, а тому Вашингтон змушений буде йти на переговори з РФ, навіть якщо зараз послати Вашингтон. Також  ці люди вважають, що Китай і США не зможуть подружитися за спиною Москви через те, що їхні суперечності носять не ситуативний, а екзистенційний характер. Щобільше, вони вважають, що у них в кишені є ще один козир — божевілля КНДР, яке може розіграти Росія. 

5. Хто ці супер-яструби? Керівник Ростєху Чемезов, помічники Путіна Ушаков (відповідальний за зовнішню політику) та Патрушев (попри втрату статусу головного в силовиків, залишився впливовим гравцем), заступник глави адміністрації Путіна Кірієнко (курує Росатом і контролює всю внутрішню політику) та брати Ковальчуки (відповідають за  різні речі, серед яких геронтологічні розробки для продовження життя). Все інше оточення Путіна зайняло мовчазну вичікувальну позицію. 

6. Я завжди вважав і зараз залишаюся при думці, що Китай захоче грати в мирні історії на наступному переговорному витку. Їхня ціль — добитися того,  щоб без них утворилася патова ситуація і їх попросили вплинути на ситуацію (в тому числі й на КНДР). З цієї точки зору, свідомо чи несвідомо, російські  супер-яструби працюють в тому числі й на план КНР.

Читайте також: Хто визначає сучасну американську політику?

7. Повертаючись до Росії, варто звернути увагу на те, що вихід із переговорів зараз означатиме реальне посилення санкцій і звуження російського експорту нафти на 10-15% по року. Це матиме катастрофічні наслідки, але не у 2025, а у 2026-27 роках, якщо не вдасться наново домовитися. З політичної точки зору, це також означатиме звуження функціоналу Путіна, як абсолютистського лідера і повернення до стану 2022 року, коли Путін на деякий час перетворився на "колективного Путіна".  Але цього разу він має всі шанси не повернутися в стан абсолютистського володаря. 

8. Також варто звернути увагу, що  росіяни запускають ряд інформаційних атак (нагадаю, що їхня проблема —  втрата парасолькового наративу про миролюбну Росію). Причому вони грають на кількох шахових дошках (в різних частинах світу) одночасно. Які це атаки?

• Зеленський має піти з посади. Не буде Зеленського, відразу настане мир;
• продаж повітря з вирішення ядерної програми Ірану та умиротворення КНДР;
• погрози третьою світовою (ядерна війна плюс Орєшнік в Білорусі);
• спроби "підкупити" американців багатомільярдною угодою з РФ, яка вже була запропонована в Ер-Ріяді;
• спроби качати різні дражливі теми в Україні.

Підсумовуючи, варто ще раз наголосити: рішення особисто Путіним не прийняте. Повторюся, він боїться Трампа. І він розуміє, що в разі відмови від угод, він входить в новий виток внутрішньої боротьби всередині РФ. І, що найголовніше, він не може забути про слова Такера Карлсона, який сповістив, що в часи Байдена розроблявся план фізичного усунення Путіна. І він це не зміг сприйняти інакше, ніж погрозу. Але при цьому він страшенно хоче продовжити війну, бо жодної зі своїх цілей він не досягнув. І досягнути не зможе.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.