Інтелектуальний колабораціонізм російської "опозиції"

Хочу підтримати Гаррі Каспарова в його оцінці політичної поведінки російських активістів, що тиражуються певними політичними колами на Заході, — Юлії Навальної, Володимира Кара-Мурзи та Іллі Яшина як інтелектуального колабораціонізму. Однак у виступах активістів у Європейському парламенті були продемонстровані ще й ознаки очевидної людської дурості та моральної зради. 

Тому що нічим іншим, окрім моральної зради, не можна назвати заклик вдови антикорупційного активіста Олексія Навального до європейців відмовитися від допомоги "Радіо Свобода" на користь фінансування колективів російських медіа, які емігрували. І це передусім зрада пам'яті її покійного чоловіка.

Зрада саме тому, що "Радіо Свобода" не просто мало можливість, розповідаючи про проєкти й долю Навального, називати речі своїми іменами та не миндальнічати з деградуючим російським суспільством і криміналізованою владою так, як це робили всі ці роки російські медіа — від провладних до опозиційних. При цьому нагадуючи, що за його безпрощенням стоять не просто журналісти, а й самі Сполучені Штати Америки. І, можливо, усвідомлення цього факту минулого подарувало Навальному кілька додаткових років життя, а дружині — кілька років сімейного щастя. 

Читайте також: Юлія Навальна виступила проти фінансування "Радіо Свобода"

Так, "Радіо Свобода" фінансується Американським конгресом. Це видатний винахід американського генія: розповідати авторитарній країні про її власні проблеми, підкріплюючи це зацікавленістю американського народу в демократії та правді. Як можна не розуміти цього та протиставляти цей неоціненний досвід російським емігрантським проєктам? Дурість, невігластво чи аморальність? Не розумію!

Натомість щодо України я розумію все. Активісти та їхня публіцистична обслуга — від істеричного, їдкого Шендеровича до меланхолійної неосвіченої Латиніної, як і раніше, вимагають врятувати Україну від західних країн. 

Але насправді врятувати Україну міг би не Захід, а російський народ – якби він був проти війни! При цьому саме з цього народу, з росіян, активісти намагаються зняти будь-яку відповідальність за злочини Кремля — ​​ніби це не росіяни вбивають, грабують, ґвалтують, бомблять, підтримують, збирають смертоносну зброю, платять податки на війну!

Чому? А тому, що замість того, щоб подумати про порятунок власної честі та історичної честі власної країни, всі ці дрібні й нерозумні люди думають про фантастичні вибори! Вони думають не про українців, які гинуть під бомбами, і не про російське суспільство, що підтримує злочинний режим. Вони думають про електорат і про бюджет. І не помічають, як життя в утопії призводить їх до морального краху та інтелектуального колабораціонізму.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.