Історія з Іл-76: українці помилилися з комунікацією

Збивати військові літаки наші ППО повинні й будуть — це воєнні цілі. А от прикриватися полоненими, здійснюючи польоти військової авіації — це злочин

От вам перші висновки, чи були помилки в комунікації ситуації з Іл-76 з української сторони

Що дійсно сталося зі збиттям Іл-76, доведеться розбиратися ще довго. З того що показують і що не показують росіяни, — ця історія підозріла. Можливо, це був літак зі зброєю, і про полонених придумали вже після збиття. Можливо, це елемент однієї великої заготовки до поїздки Лаврова в ООН, як і обстріл Донецька 21 січня. Але є кілька речей, які можу сказати вже зараз.

1. Російська пропаганда вивалила історію про літак з полоненими надзвичайно рано. Міноборони про це сказало вже через 25 хвилин після збиття. Через 40 хвилин про це понаписували Симоньян і чоловік-співведучий Скабєєвої депутат Попов. Десь за годину голова комітету Держдуми з безпеки Картаполов вже цілу легенду викотив, як літали два літаки й один розвернули.

Скажу навіть більше. До першої години дня російська пропаганда вже оформила легенду про пілотів, які відвели літак від села. Далі вони цю легенду буквально вкладали в рота місцевим, щоб їх позаписувати. Таких відео з розмовами: "Ви ж розумієте, що вони відвели літак від села?", - ціла купа. Трохи комічно, що іменами цих пілотів тільки ввечері поцікавилися.

Читайте також: Хто збив російський Іл-76, який перевозив ракети. Колонка Сергія Згурця

Все це дуже швидко. Тобто, наратив росіян про літак з полоненими у вигляді закінченої історії ми отримали вже через годину після падіння літака.

І тут хочу зазначити, що в такій ситуації давати коментарі, вивалюючи окремі факти без розуміння всієї ситуації, набагато небезпечніше, ніж не коментувати взагалі.

Будь-яке повідомлення, — чи збили літак, чи не збивали літак — байдуже, — тут просто вкладеться, як зручна цеглинка у ворожий наратив. Тому якщо вже виходити з коментарем всієї цієї історії, то треба представляти власну версію подій. Щоб її розказати треба час і знання фактів.

2. Досі немає притомного відео з місця події. Пройшов цілий день, а російська пропаганда ще немає можливості показати навіть у вечірніх новинах докази. На місці подій ніби всі знімають, але їх зйомки якісь дуже неінформативні. Щось тут не так.

3. Головне твердження російської пропаганди — українська сторона знала про літак з полоненими. І це є ключове в усій цій історії. Саме питання, чи повідомили росіяни, що будуть везти полонених цим літаком, і чи запросили для цього коридор, — є головним в питанні "хто винен?", якщо дійсно українські полонені загинули.

До речі, сподіваюся, всі, хто кричав свого часу, що Україна винна в збитті росіянами МН-17 у 2014 році, бо ніби не ввела безпольотну зону над Донецькою областю, зараз точно так кинуться звинувачувати РФ, що не попередили про перевезення полонених конкретно цим літаком?

Це взагалі ключове в цій історії. Тому що збивати військові літаки наші ППО повинні й будуть — це воєнні цілі. А от прикриватися полоненими, здійснюючи польоти військової авіації — це злочин. І дуже схоже, що саме цей свій злочин росіяни зараз показали на весь світ.

Читайте також: Генерал-майор Ягун проаналізував заяви щодо можливості перебування в російському Іл-76 українських полонених

4. Помилка в комунікації з боку офіційної української влади дійсно була. Так, була! Але зовсім не в тому, про що всі галасують. Вона не в тому, що саме президент чи Генштаб мали б заявити, що розбираються. І не в тому, щоб розказати, хто і звідки стріляв. Вона стосується попереднього пункту.

Пояснюю.

Вже через годину після падіння літака, близько 12:00 по Києву, від російських офіційних осіб пролунало звинувачення, що українська сторона була поінформована про перевезення полонених саме цим літаком.

Але тільки о 17:46 ГУР заявив дослівно таке: "Наразі Україна не володіє достовірною та вичерпною інформацією з приводу того, хто саме перебував на борту літака та в якій кількості.

Зі свого боку Україна виконала всі домовленості для належної підготовки обміну. Російських полонених військовослужбовців було вчасно доставлено на обумовлене місце для обміну, де вони перебували у безпеці.

Безпеку ж наших Захисників, згідно з домовленостями, повинна була забезпечити російська сторона. Водночас українську сторону не було поставлено до відома про необхідність забезпечення безпеки повітряного простору в районі міста Бєлгород у визначений період часу, як неодноразово робилось в минулому.

Україна не була проінформована про кількість транспортних засобів, маршрути та форми доставки полонених. Відомо, що доставка полонених відбувається як авіаційним, так і залізничним і автомобільним транспортом.

Це може свідчити про навмисні дії Росії, направлені на створення загрози життю та безпеки полонених.

Посадка транспортного літака в 30-кілометровій зоні ведення бойових дій не може бути безпечною і в будь-якому разі має обговорюватися обома сторонами, адже в іншому випадку це наражає на небезпеку весь процес обміну.

Виходячи з цього, мова може йти про сплановані та навмисні дії РФ з метою дестабілізації ситуації в Україні та послаблення міжнародної підтримки нашої держави".

Так от. Така заява повинна була з'явитися не пізніше ніж через 30 хвилин, максимум годину після перших заяв про полонених на літаку. І тут не важливо, чи дійсно цей літак віз полонених, чи це вигадка росіян. Заявити, що росіяни не попереджали, треба було відразу.

Те, що чекали цілий день, — помилка. Як і помилка, що це й зараз не є центром української комунікації навколо цього випадку. Бо саме оці твердження в заяві ГУР треба максимально доносити до іноземних медіа і політиків.

І от це вже треба робити не просто публікацією в соцмережах. А виходити та заявляти голосом.

І те, що такої заяви вчасно не було, а зараз вона не лунає гучно і зрозуміло — це наслідок того, що відсутня централізована система боротьби з дезінформацією. Немає одного центру, що вповноважений давати коментарі в надзвичайних ситуаціях. І немає навіть вповноваженої особи, яка б була речником в таких питаннях.

Спеціально для Еспресо.

Про авторку. Ольга Лень, журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.