Хто головніший: міністр оборони чи Головком ЗСУ?
Цю проблему (як і інші) виявили давно, і за сприяння міжнародних радників високого рівня напрацювали пакет змін до законодавства
Любі друзі. Я вам одну річ скажу, тільки ви не ображайтесь.
У стрічці сиплються пости на тему інституційної інституційності, дефектів управлінського механізму у сфері оборони, вад візійної концепції оборонної архітектури та інших ментальних девіацій.
Це дуже смішно. Ось правда.
Для тих, у кого глибоко вибіркова пам'ять, чи хтось просто небайдуже стурбований, нагадаю.
Зовсім недавно Міністерство оборони і Генштаб були де-факто єдиним військовим організмом. Була повна гармонія — головний генерал очолював МО, йому підпорядковувався і ГШ.
Потім натовські "ксьондзи" переконали керівництво України, і розпочалася реформа: відокремлення за моделлю більшості демократичних країн цивільно-політичного оборонного відомства від воєнізованого ГШ.
Об'єктивно – це дуже складне завдання із масою суб'єктивних обставин. Реформа стартувала, але в низці моментів залишилася незавершеною. А щось спочатку заклали з проблемою. Виникло дублювання і навіть потроєння функцій.
Читайте також: Відставка Федорова: Безглуздо намагатися здолати міф аргументами
Лише один приклад.
Коли недавно міністр оборони та його симпатики зазначали, що головком кудись там ходить і плете інтриги, це виглядало крамолою лише для тих, хто не читав закону.
Згідно із законом, (п. 3 ст. 16 ЗУ "Про національну безпеку України" (2018), Головком ЗСУ підпорядковується одночасно і міністру оборони, і Президенту України як Верховному Головнокомандувачу.
Тобто, — обом.
Отже, на рівні закону закладено двоїстість, позначено право і в низці випадків (випливає з повноважень) - обов'язок ГК спілкуватися безпосередньо із президентом. Що на практиці виливається в чисту шизофренію і робить неминучим клінч.
Міністр формально головніший, у нього більше відповідальності. Але у Головкома у мирний час у підпорядкуванні 250 тисяч юнітів та гігатони активів, а у міністра оборони – 800 осіб персоналу МО та низка установ (типу Університету) "на обліку ЗСУ". Що вже сказати про воєнний час.
Цю проблему (як і інші) виявили давно, і за сприяння міжнародних радників високого рівня напрацювали пакет змін до законодавства.
Зокрема, ще у жовтні 2020 (!) року було внесено Кабміном (!!!) законопроєкт №4210, де, серед іншого, було чітко означено: Головком призначається та звільняється Президентом України за поданням міністра оборони України. Головком підпорядкований, підконтрольний та підзвітний міністру оборони України.
Звісно, вище військове командування не кричало "ура", заважало, тому законопроєкт проголосували за основу лише 16 лютого 2022 року. І досі (4,5 роки!) висить.
Спершу було не на часі з об'єктивних причин.
Читайте також: Протестні акції: не "за Федорова", а тому, що епоха "не на часі" минає
Потім вважали, що міністр – поганий, а головком – душка. І прогресивна громадськість волала, що не можна дозволити узурпацію! Не можна підкоряти богоспасенну армію безбожникам з Міноборони, політики та бюрократи всю війну нам програють!
Відтак прогресивна громадськість досягла призначення замість поганого міністра доброго, і все тимчасово затихло.
Згодом з'явився поганий Головком.
До того ж спочатку прекрасний, як запевняли, міністр різко став жахливим, набагато гіршим від попереднього. Прогресивна громадськість передумала боротися за свого жахливого міністра та вимагала його звільнити.
Потім призначили Шмигаля. Денису Анатолійовичу (який і вносив законопроєкт 2020 р.) було не до того.
А потім з'явився добрий міністр. І раптом ті ж люди, ось буквально ті ж, що були різко проти експансії міністерських бюрократів, почали вимагати інституційної стрункості! І форматування поганого Головкома. Інакше ці дуболоми в зелених одностроях програють нам тут усю війну!
Тому я і не коментую те, що трапилося, ні по суті того, що відбувається, ні по колу осіб. Бо я знаю, що буде далі.
Далі чинний головком стане раптово добрим (наприклад, провівши чергову ефектну операцію у своєму стилі). Або буде призначено новий, соціально близький прогресивній громадськості Головком. І його кинуться захищати, щоб політики своїми спітнілими цивільними рученятами не лізли в ніжну оборонну конструкцію!
Хрестик – труси – хрестик. Або навпаки.
Про автора. Олексій Копитько, військовий аналітик, ексрадник міністра оборони України, координатор групи "Інформаційний спротив"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе