Коли нас занурюють у темряву, ми запалюємо свічку

Темрява знову заповзає в домівки нашого українського народу, напосідає на нас, – і хоча сама по собі вона, здавалось би, неспроможна нашкодити, але сама ця темрява стає для нас своєрідним нагадуванням, візуальним втіленням тих непростих, "темних" часів, що їх нині проживаємо ми, українці.

Та що ми знаємо про темряву? І фізична, і духовна темрява – це відсутність світла.

Коли через чергові російські обстріли вимикають світло, ми не сидимо склавши руки й нарікаємо на темряву. Ми запалюємо свічку, ліхтарик, світильник і відганяємо морок. Бо людина здатна нести світло.

І так само відбувається у темні часи. Не слід нарікати. Мовчати. Неробствувати. Кожен із нас – на своєму місці, у своїх обставинах, відповідно до свого таланту – має зробити щось для примноження світла, добра, правди, аби їх стало більше, аби темрява була подолана.

Учора удостоївся відзнаки "Люди десятиріччя" від NV, увійшовши до переліку зі 100 українців, які писали новітню історію країни – від Революції Гідності до сьогодення. І хоча отримати таку нагороду почесно, сумніваюся, що усього 100 "світильників" було б достатньо, аби побороти темряву, з якою Україні та українцям довелося зіштовхнутися в це десятиріччя.

Читайте також: Совість є правдивим свідком

Правда в тому, що більшість українців так чи інакше сьогодні несуть світло: яскраве, чисте. Донатять, працюють, волонтерять, захищають, воюють, створюють соціальні проєкти, підтримують одне одного, навчають дітей, ведуть міжнародні перемовини… Поодинці нам може здаватися, що наших сил мало, що нашої енергії не вистачає. Але разом ми бачимо, як багато вже зроблено, скільки досягнень ми маємо, які неймовірні виклики вже було подолано.

Бо ми не лише разом як люди. Ми віримо, що воскреслий Христос також разом із нами. Ми не забуті, не полишені сам на сам зі злом. І усвідомлення цього дозволяє нам сподіватися навіть там, де надія мала б здаватися втраченою. Боротися, знаючи, що перемога буде за Україною, навіть коли ми ще не здатні побачити її конкретних обрисів.

Від нас з вами, від зусиль та віри кожного залежить, як ми пройдемо цей шлях. Але серед нас є люди, здатні силою духу зрушувати навіть гори, давати відсіч російській імперії зла, перемагати темряву. І ми не одні блукаємо в цій темряві. Ми всі разом, кожен зі своїм світильником. І разом ми здатні розігнати цю темряву, якою б щільною вона не здавалася.

Тож зичу всім нам успіху, незламної віри, діяльного натхнення на добрі справи. І нехай Син Божий, Який переміг саму смерть, благословить нас на цьому шляху – шляху боротьби аж до перемоги!

Джерело

Про автора. Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.