Корейці повернулися на фронт

Північнокорейські військові повернулися на фронт у Курській області після кількох тижнів відсутності. Про це повідомив президент України в інтерв'ю агентці Reuters. Про це говорять і висновки військових експертів.

І з цього можна зробити висновок, що північнокорейський диктатор Кім Чен Ин, який надсилає своїх військових на допомогу союзнику Путіну, використовує російсько-український фронт насамперед для набуття військового досвіду для своєї армії, яка не брала участь в активних воєнних діях вже протягом багатьох десятиріч. Це означає, що Кім Чен Ин не рахується із великими жертвами серед північнокорейських військовослужбовців. Йому насамперед потрібно, щоб реальний досвід набули генерали й офіцери армії КНР. А до жертв серед самих солдатів Кім Чен Ин ставиться з такою ж байдужістю, як і Путін, що об'єднує двох авторитарних правителів. Така завзятість у надсиланні військ на Курський фронт може свідчити, що очільник Північної Кореї готується до можливого конфлікту з Півднем. І саме для цього йому потрібні офіцери, які будуть мати реальний воєнний досвід. Курська область для Кім Чен Ина таким чином стала лабораторією майбутньої війни на Корейському півострові.

Однак на ситуацію можна подивитися і з іншого боку. Адже якраз зараз ми можемо згадати про 6 місяців операції українських військ на території Курської області.
Так, за цей час українські війська втратили контроль над частиною території, яка була захоплена у перші тижні після цього несподіваного для росіян просування.
Але разом із цим українські війська не тільки зберігають контроль над значною територією Курської області разом із районним центром Суджа, але й зараз перебувають у наступі на російську позицію.

У зв'язку із цим варто згадати, що президент Росії доручив своїй армії встановити контроль над всією територією Курської області буквально за кілька тижнів. Однак, як це і було у 2022 році, із встановленням контролю над всією територією Донецької і Луганської областей, це завдання верховного головнокомандувача збройними силами Російської Федерації не виконано. І на останній своїй великій пресконференції у грудні минулого року Путін навіть не зміг назвати приблизних термінів того, коли його військові можуть встановити контроль над всією територією Курської області.

Таким чином, українська операція на Курщині продемонструвала те, що російська воєнна машина не спрацьовує так, як цього хотіли б у Кремлі. Що у Росії немає якихось значних додаткових ресурсів, окрім тих, які вже залучені на фронті на Донеччині. І якщо для Путіна захоплення всієї території Донецької області є очевидним пріоритетом, і він навіть не подумав про те, що частину військ з Донецького напрямку потрібно перекинути на Курський, то це означає, що на самому Курському напрямку якихось додаткових військ у Росії просто немає. І присутність північнокорейських військових стала ще одним доказом того, наскільки Росії, яка по вуха зав'язла у війні на сході України, зараз бракує ресурсів для додаткових воєнних дій.

Ми прекрасно з вами розуміємо, що тут не тільки у Курщині може бути проблема. Крах режиму сирійського диктатора Башара Асада і сумніви Росії в тому, що вона зможе зберегти контроль над стратегічно важливими для неї базами на території Сирії також стали наслідком відсутності ресурсів і нездатності російських військ і авіацій допомогти Башару Асаду в утриманні його позиції перед черговим наступом підтримуваної Туреччиною сирійської опозиції, яка зрештою і встановила контроль над країною і зараз обговорює з росіянами долю їхніх баз.

Також стала абсолютно очевидною і не дуже реальна ефективність російської політичної системи. Вся ця російська здатність забезпечити допомогу населенню у критичних ситуаціях, про яку в Кремлі завжди говорили як про даність, після операції українських військ на Курщині, виявилася швидше міфологією. Путіну довелося виганяти з посади тільки недавно призначеного губернатора Курської області й відправляти до Курська скандального депутата Державної Думи Російської Федерації Хінштейна, відомого швидше своїми піар-акціями, ніж здатністю до конкретної роботи. Однак очевидно, що в ситуації провал соціальної інфраструктури й нездатності допомогти дуже незначній, у порівнянні з цією кількістю, як скажімо, довелося пережити Україні, кількістю біженців з захоплених українською армією районів Курської області, Кремлю швидше потрібно піар, забарвлення ситуації, гучні пропагандистські акції, заяви та вигнання чиновників. Тому що все це у виконанні новопризначеного губернатора Курської області фактично підміняє ті практичні функції, якими мала б займатися російська держава.

І це ще один вагомий результат української операції у Курській області. Нагадування про неефективність російської державності як такої. Нагадування про те, що не тільки армія, але й структури управління Росією не витримують якихось серйозних випробувань, коли з ними стикаються.

Так що Путін має бути зацікавлений саме в тому, щоб війна не прийшла на землю Російської Федерації та щоб знову і знову не було продемонстровано неефективність цієї держави, яку він будує і ніяк не добудує вже 25 років поспіль. До неефективності другої армії світу, яка фактично розтанула на наших очах у 2022 році, яку довелося спішно створювати заново, додалася неефективність путінської соціальної держави, яка не може допомогти кільком тисячам біженців з Курського регіону. І так можна сказати всюди, де замість пропагандистських закликів з'являються реальне світло прожекторів, яке показує все те багно, на яке Путін перетворив Росію і на яке він хотів би перетворити всі ці території, до яких дотягнеться його рука.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.