Якщо вийти з бульбашки, то це дуже грамотний хід.
Останнім часом бидло з 95 кварталу почало ставати соціально чужим для решти бидла.
А тема мобілізації як ураган потрощила зелених — прочитайте в тому ж тік-тоці, там просто нендза і розпач.
Ні х*ена їм не вдалося повісити на Залужного. Клянуть саме Зеленського. Ні, проклинають.
І ухилянство у 2014, і "я должен только своім радітєлям" у 2019 йому витикає якраз його електорат — переважно малограмотний (це видно по письму) та байдужий (це вже по риториці).
А тут така нагода каналізувати пролетарську ненависть.
Судячи з того, як стримано відгукуються про Ігоря Мазепу навіть ті, хто став на його захист — це ще та скотина.
І що з того?
В підлітковому віці однією з моїх улюблених книг була "Трилогія бажання". Це культові "Фінансист", "Титан" та "Стоїк". Якраз перед війною перечитав їх, хоча зазвичай майже не повертаюся до старих книг.
Написав їх член Комуністичної партії США, сталініст, захисник пакту Молотова — Ріббентропа, безумовно, геніальний Теодор Драйзер.
Читайте також: Чому історія Мазепи матиме для України невтішні наслідки
У 2022 році Київрада перейменувала вулицю Драйзера на Рейгана.
По суті визначна трилогія мала б тоді викликати в мене огиду до багатіїв.
Такі розкішні образи кровопивців!
До їх брудних оборудок, до їх нечесних методів, до їхнього корупціонування влади та журналістів.
Але мене чогось така грамотна лівацька пропаганда не взяла — я захоплювався якраз Френком Ковпервудом.
Мені було байдуже на його методи, бо за ними виростало нове Чикаго.
Френк та його люті вороги (такі ж безпринципні подонки) зносять бараки та зводять висотки, будують цілими районами, прокладають перші трамвайні колії, зникає бруд та болото, з'являються розкішні центри торгівлі.
При цьому пачками купуються депутати та сенатори, мери та губернатори. І газети.
Врешті Френк Ковпервуд їде будувати метро в Лондон.
Я мав відчувати ненависть до таких як Ковпервуд, бо в країні, яка пережила жахливий соціальний експеримент з тотальної люмпенізації, це мейнстрім і донині.
Але я тоді зрозумів, що такі, як Ковпервуд, якраз і збудували Америку.
Саме тому ненавиджу усі ці "голоси" та "самопомочі" з їх білими пальтами; вже не кажучи про різних тимошенок та зеленських.
Нема ніякої справедливості. Всі, хто про це патякає — звичайні політичні спекулянти.
Читайте також: Арешт Мазепи згуртував бізнес-спільноту
Спалена хата Ігоря Мазепи — це спосіб розвернути рев про "справедливу мобілізацію" в інший бік — байдуже куди, аби подалі від себе.
А тут така нагода! Точно ж, сука, відкупився від мобілізації! І дітей вивіз через "Шлях". І ще за гранічку катається. У Швейцарію сука поїхав!
Вайна - дварцам, мір - хіжінам!
Але.
Не забуваймо, що саме під улюлюкання пролєтаріату Путін знищив Березовського та Гусинського, а потім прикрутив решту.
Не забуваймо, що саме диверсифікація олігархічних медіа забезпечили хай дикий, але плюралізм та конкуренцію в Україні, завдяки чому ми не стали ні Росією, ні Білоруссю.
І хай влада не забуває: любов плебсу страшенно мінлива, він то підіймає палець угору, то вниз.
Але ще жодна революція в Україні не відбулася без допомоги тих, кому тільки-но спалили хату.
Вони знають, як віддячити.
Френк їм в поміч.
Про автора: Олег Манчура, журналіст.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.