Мовний скандал в Одесі: забули про Павла Зеленого

Мережею несеться мовний скандал в Одесі. Там організатор тренінгів із розряду "успішний успіх" відмовився проводити публічний захід українською, а слухачок, які сказали про це, видалили з зали під оплески присутніх довбо*раїв.

Офіційні структури відреагували, той організатор вибачився. А я вам от про що хочу розповісти.

У перші роки ХХ століття Одеса була найбільшим містом України. І тут, у нас, в лютому 1898 року обрали міським головою Павла Зеленого. Він був дуже популярною фігурою — гласний міської думи, земський діяч, банкір, публіцист, благодійник.

Він був бунтарем і візіонером. І першим на цій посаді взявся за адвокацію української мови. Його метою був захист права мешканців Одеси на рідну мову, яку десятиліттями пригнічував царський режим.

Читайте також: "Мені зручніше так. Давайте без цього": в Одесі вигнали відвідувачку бізнес-заходу за прохання до спікера перейти на українську

Уявіть собі, Павло Зелений відкрито ініціював скасування сумнозвісного таємного Емського указу 1876 року — царського закону, який десятки років забороняв фактично усі форми використання української мови в публічному просторі!

Він проводив свої легендарні наради в готелі "Європейський» (вулиця Пушкінська, тобто Італійська), які організовував Зелений для розвитку Одеси. Інформатори одразу зливали в Петербург зміст усіх обговорень, і практику таких передових публічних консультацій в епоху "єдіновластія" довелось припинити.

Які паралелі, правда ж?

В кінці 1903 року Зелений провів рішення міської думи та домігся відповідного дозволу Міністерства внутрішніх справ щодо створення у передмісті школи імені Івана Котляревського. Бо "Одесса, основа которой составляетъ элементъ украинский, обязана почтить память своего поэта".

Зелений вважав, що всю освіту в українських громадах слід вести українською мовою, а українські книжки потрібно допустити в шкільні та народні бібліотеки на рівні з московськими. На подібний вчинок не відважився тоді жоден інший міський голова з-поміж великих міст українських земель, окупованих московитами!

Його звільнили з посади. Він вимушений був виїхати з Одеси. Помер у 1912 році у Ростові. Де його могила — невідомо.

Джерело

Про авторку. Зоя Казанжи, журналістка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.