Ностальгія за 1991 роком не має сенсу

Але з ряду причин демоверсію не вдалося довести до повністю функціонального стану. Далі світ, в цілому, скоріше регресував, хоча деякі галузі знань розвивалися дуже швидко.

Водночас нам не вистачило (чи не підготували) людей, які розуміють позитивний сенс технічного прогресу і можуть знайти йому конструктивне застосування. Технологія, принципи роботи якої ми не розуміємо, підсвідомо сприймається як магія. Також, на збільшення ступенів свободи часто реагують стресом.

Більше свободи — більше відповідальності за власні вчинки, і менше сподівань на чарівника в блакитному гелікоптері. Або більше сподівань на шарлатанів і лжепророків. Не логічно, однак заспокійливо.

Ностальгія за 1991 роком не має сенсу, оскільки там були свої серйозні проблеми, і вони зрештою привели нас туди, де ми знаходимось. Але і кидатись камінням в це закрите вікно можливостей (АААА!!!! Ліхіє 90є!!!!) не варто. Варто задати собі питання: що ж таке ми всі разом пропустили?

Читайте також: Про яструбів, голубів миру та дятлів

Повертаючись до попереднього, існує низка поширених теорій, хибність яких давно доведено, в тому числі практично. А проте, персонажі, які зробили на них кар'єру, політичну або наукову, продовжують за них чіплятись, безвідносно до вже завданої шкоди. Це важлива частина їхнього світогляду, та соціальної ідентичності.

Проста хибна гіпотеза, красиво загорнута в словеса, і підписана авторитетним прізвищем, може мати тривалий обіг навіть після того, як призвела до численних практичних факапів. Робимо висновок, що (умовний) президент Буш був недостатнім хантінґтоніанцем, замість визнати, що він взагалі мав би ігнорувати цю галузь лженауки... Аналогічне впирання рогом у лівих: Пол Пот хибно зрозумів Мао. Або Сталін хибно зрозумів Маркса... возрадуйтесь, пролетарії, ми вам нарешті принесли правильний марксизм.

Десь має відбуватись змагання інтелектуально сміливих людей, що за сумісництвом є фахівцями у своїй галузі, і крім сміливості висловлювань, мають звичку до доказовості базових тверджень. Говоріння випадкових дурниць із впевненим виглядом не зараховується. Як і надмірно скромне з наукової точки зору слідування застарілим теоріям. Нам потрібна власна візія майбутнього. Інакше ми житимемо в чужій візії, і нам це навряд сподобається.

Джерело

Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.