Цікаво було б провести таке дослідження серед чоловіків різних соціальних прошарків (окрім військових): людям пропонується поїхати, скажімо, в Африку ловити там для зоопарків левів, слонів, крокодилів чи отруйних змій. Зарплата - 5 тис. доларів на місяць, плюс щедрі виплати й компенсації в разі травм чи загибелі.
Вкрай важливо, щоб люди повірили в реальність цієї пропозиції, не сприйняли її як "розвод" чи "замануху" для чогось іншого, а також не розглядали її як можливість перетнути держкордон України, а потім втекти чи просто відмовитись їхати в Африку.
Таке дослідження показало б відсоток чоловіків, готових ризикувати життям за гроші та інші "плюшки". Здається мені, що й тисячу охочих по всій Україні не навербували б.
Читайте також: Агресивні плани Росії щодо інших держав завжди зупиняла втрата арсеналу й можливостей. Колонка Віталія Портникова
Відсоток людей, готових добровільно ризикувати життям — за гроші, з патріотичних міркувань чи просто через авантюризм — в усіх суспільствах критично малий. В моєму прикладі фігурують дикі звірі, а людина (противник на війні) є в рази небезпечнішою за будь-якого звіра, а ризик, якому піддається солдат на фронті, в рази перевищує всі інші ризики.
Через це я не вірю у можливість бодай чимось замотивувати цивільних, щоб вони масово й добровільно стали військовими. Ті, хто на це здатні — вже давно у війську.
Відсоток добровольців, який в українському суспільстві, як виявилось, вищий, ніж будь-де, вже давно залучений. Повномасштабна війна триває майже два роки, хто хотів — давно долучився. І тому, хочемо ми цього чи ні, а як у кожній великій війні, все одно все прийде до примусу. Ну, немає інших шляхів назбирати достатню кількість солдатів.
Читайте також: У тотальній війні поразку чи перемогу здобувають не окремі політики, а вся країна
Ясна річ, про військових слід піклуватися, не використовувати людський ресурс безглуздо, що спричиняє втрати, яких можна уникнути. Необхідне дотримання всіх законів, отримання бійцями всіх належних виплат, масовий доступ до якісної медицини для всіх поранених і хворих військових, інклюзивність для інвалідів тощо. Тобто все те, що зараз існує, але реально доступне не всім, має діяти для всіх. Це необхідно для максимального збереження людського ресурсу України. (Хто не знає, у слові "ресурс" стосовно до людей немає нічого образливого). Якщо це подіє як додатковий засіб мотивації для цивільних стати до війська — чудово. Але сильно на це розраховувати не варто. Без примусу нічого не вийде.
Якщо не здолаємо ворога зараз, буде "заморозка" з втратою нами значної кількості територій і людей, далі ворог накопичить сили, силоміць мобілізує чоловіків з окупованих територій і полізе далі. Можу уявити, з деякою натяжкою, що Росія тимчасово відмовиться від Кишинева, можливо, навіть від Львова, але від Києва — ніколи. Якщо не виженемо їх зараз за поребрик — втратимо все. А наші чоловіки воюватимуть в російській армії.
Про авторку. Олена Білозерська, офіцер ЗСУ, волонтерка, блогер
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.