Поки на кордоні сипалося зерно з фур — у Москві лилося шампанське

Ворогом стала не проросійська агентура, а вся Польща та поляки.

Саме це і було метою російської провокації.

Саме цього вона досягнула.

Хоча кому, як не українцям, після двох Майданів, знати, які вони вигадливі на провокації.

З поляками не вийшло домовитися про поділ українських земель, як з мадярськими та румунськими ультраправими?

Нічого, якщо не виходить Андрусівське перемир'я або Ризький мир, то давайте Хмельниччину чи Коліївщину.

Не за практичним втіленням, звісно, а за емоційним градусом.

Заклики бойкотувати польські продукти — це урівняння поляків і росіян на одній дошці ворогів.

Побачите, якщо ця спецоперація закінчиться вдало (а судячи з реакції українців так і станеться), то буде далі.

Заяви про Чернівці та Одесу від румунів, про Закарпаття від мадярів — це лише розігрів.

Навколо нас створюють огненне коло. Новий "Чотирикутник смерті".

Це ще один напрям, який качатимуть у світі. Їх або є, або буде вже кілька:

• образ РПЦвУ як церкви-мучениці
• тотальна корупція
• нелегітимність Зеленського з весни.

За всіма напрямами має бути контратака держави, але вона захоплена купкою ("п'ять-шість менеджерів") профнепридатних сіростей з виразним російським смородом.

У випадку з останньою провокацією на кордоні — давайте трохи скрутимо емоції.

Це важко. Суспільство виснажене. Останні події з відставками добили. Ситуація на фронті найтяжча з 2022 року. Будь-що зриває емоційний баняк.

Ще й лютий. Найбільш бл*дський місяць в нашій історії та загалом для психоемоційного стану.

Момент було обрано ідеально.

Тригер було підібрано перфектно.

Поки на кордоні сипалося зерно з фур — десь у Москві лилося шампанське.

Джерело

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.