Президент говорить тільки те, що йому вигідно. Політики стали політичними блогерами

Найбільше мені особисто неприємно в цьому всьому, що все ж це вже було. 

По-перше, ну це ж не нове: створити політичну кризу різними способами — і через свої мутки і договорняки, і банальною некомпетентністю, а потім її "вирішувати".

За допомогою правоохоронців чи антикорупційних органів, торгів, тиску і т.д.

По-друге, дуже остогидла вся ця конспірологія.

Президент, який здатен говорити тільки про те, що йому вигідно. Політики, які насправді не політики, а політичні блогери. Бо ніяких політик вони не здійснюють, лише торгують емоціями потенційних виборців. Зливи, офреки, "сіточки" телеграмів з інсайдами й інша муть.

Політичного процесу у нас немає, а політична хоботня нескінченна. 

При цьому у держави Україна це все немає часу — в термінальному сенсі. 

І з цього випливає третє: відсутність пояснень і тримання людей за ідіотів.

Читайте також: Важливо втриматися і не почати сумніватися у власній психічній адекватності

У нас немає комунікацій від держави, у нас є таргетування і позиціювання від того чи іншого політика.

• Це стосується президента.
• Це стосується влади загалом.
• Це стосується опозиції.
• Це стосується тих, хто цю владу привів, а тепер опозиційним став, бо вибори ж, постійні вибори в голові.

Державні комунікації не заміняють управлінські дії та управлінські рішення. Писала разів сто про це.

Але вони необхідний елемент роз'яснень і відповідальності влади.

Ну, і остання ланочка в цьому ланцюгу.

Це "проста людина", яка ніяк не ускладниться.

Це суспільний запит на це все.

Люди, які не вірять у компетентність, приречені з розкритими ротом втикати у ютуб, коли все навколо несеться в чорну діру. 

Бо компетентність — нудна і несексуальна. Зате вона рятує в кризи й вміє брати на себе відповідальність.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.