Важливо втриматися і не почати сумніватися у власній психічній адекватності

Здається, треба якось перезавантажитись, як власний телефон, чи що.

Інформаційний стрес я вивчаю багато років, і він існує.

Ось буквально коротко що я бачу в останні тижні:

- Височезний градус очікувань знову. 

Слово "перемовини" у нас завжди його вмикає. А якщо вони в Кремлі з поїданням кулєб'як — то й взагалі.

- За відсутністю фактів — вал інтерпретацій, це ж ніякий мозок не витримає. 

(Приклад: якийсь умовний Ушаков на брифінгу розповідає про ніщо, і це ніщо генерує тонни контенту).

- Медійний баттл навколо того, що відбувається на фронті.

Путін "взяв" все, що міг за останню добу перед приїздом двох посланців, український ГШ каже, що це не так, і людина, яка не всередині подій, найчастіше обирає вірити в те, що не суперечить її оптиці.

Але щоб усвідомити усю складність ситуації не треба вірити чи не вірити — досить інформації з відкритих джерел, хоча б від воєнних кореспондентів. 

- Інформаційний шум, який ми споживаємо із західних ЗМІ (і споживатимемо ще якийсь час точно, хоча б тому, що порожнечу від відсутності домовленостей з Росією на цей момент треба якось запаковувати й продавати Трампу і якось відбілити цю ганьбу з поїданням в Москві кулєб'як).

- Емоції, що не вляглись у внутрішньополітичній кризі, бо напругу не знято, владу не переформатовано і т.д.

Читайте також: Де раптом візьметься якась "дуже хороша влада" внаслідок переворотів, імпічментів

Писала багато разів.

- Інформаційно Росія розколює нас всередині дуже професійно, в рази краще, ніж брехнею і тупими фейками. 

Я знаю, що соціологія у нас майже не фіксує розколів, зате, наприклад, ТЦК фіксує.

- Подвійні стандарти, коли ти живеш в середовищі, де всі все розуміють, але удають, що ні. Коли ти чесно говорити можеш лише у своїй бульбашці.

І це формує в суспільстві атмосферу несправедливості та нещирості.

- Газлайтинг і хамство, про яке писала днями, а тоді цілий вечір чистила коментарі людей, які прийшли продемонструвати мені на практиці, як це працює.

Воно почалось не вчора, але особливо огидно сприймається, коли розумієш ступінь справжніх загроз. 

Я перелічила те, що лежить на поверхні, це навіть без заглиблення.

У цих умовах дуже хотілось би побачити лідерство держави у стратегічних комунікаціях, бачення спільного майбутнього чи ще щось таке.

Але оскільки зараз цього не буде, то сенсу посипати голову попелом немає.

Обійдемося власними силами. 

Читайте також: Про збиті пріоритети: Українська армія — це не про заробітки

Мій досвід каже, що важливо втриматися і не почати сумніватися у власній психічній адекватності.

Особливо важливо це для людей, у яких менший ступінь соціального цинізму.

Бо цинізм спрощує сприйняття, а його відсутність — таки ускладнює.

Друге — поняття локусу контролю ніхто не скасовував. 

Воно працює, це дієва річ.

(Пам'ятаємо, що це про те, що ми особисто можемо контролювати з того, що відбувається в нашому житті, і що не можемо, бо воно залежить від зовнішніх чинників).

В інформаційному просторі це працює так само: ми ж все одно можемо обрати, що споживати, кому довіряти. 

І третє — наша власна суб’єктність.

Наші рішення мають значення і мають наслідки, навчитися не чекати дива можна і зрозуміти, що усі "дива" роблять люди, також можна.

Наше сприйняття дуже впливає на загальний моральний дух і стан, ну це ж аксіома.

Джерело

Про авторку. Тетяна Трощинська, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.