Прізвище прем'єра знову не матиме значення

Як ви, мабуть, вже знаєте, президент оголосив, що теперішня прем'єрка йде у відставку, а також анонсував масштабну перестановку в уряді та силових структурах. За чутками, які публікують солідні медіа, наприклад "Лівий Берег", відставка чекає навіть міністра оборони Михайла Федорова. 

Неназвані джерела стверджують, що популярний міністр потрапив в опалу президента через занадто активне формування власного "політичного іміджу". 

Чекайте, як же так? Ми ж тільки-но всі разом погодилися, що Федоров — найкращий міністр оборони за всю війну, він нам наобіцяв стільки реформ... Згадалася тут розмова Віталія Портникова на конференції "айтівців", яких (деяких, не всіх) розлютила фраза Віталія про те, що "сьогодні Федоров, завтра хтось інший, бо в цій системі влади прізвище не грає ролі". Ні, неправда! Федоров — то інше!

Ну так, звичайно.

Але це поки що чутки, будем бачили. Але що вже зараз можна сказати.... Багато про що можна казати. Наприклад, що від чергової "перестановки меблів" нічого не зміниться. Що повернення Шмигаля в крісло прем'єра чи його "молодшої версії" технократа з Нафтогазу Сергія Корецького — нічого не змінить по суті. 

Читайте також: Хто буде наступним прем'єр-міністром України?

Бо міністр, який не спирається на підтримку коаліції, партії, виборців — не є політичною фігурою. А, значить, цілковито залежатиме від Офісу президента. І його прізвище знову не матиме значення.

Чесно кажучи, якби президент Зеленський справді хотів би щось змінити в системі державного управління, яку він побудував, то він мав би почати із себе. Зі слів — від сьогодні я йду у відставку з посади очільника виконавчої влади, на яку мене ніхто не обирав, але я сам себе на неї призначив. А тепер зрозумів, що це неправильно і йду. Залишаюся при цьому, згідно з Конституцією, Верховним Головнокомандувачем та людиною, яка представляє Україну на міжнародній арені.

Можете собі уявити таку заяву? Я — ні. Тому можна лише вкотре констатувати, що Зеленський знову зухвало, демонстративно порушує Конституцію, анонсуючи відставку уряду, проводячи співбесіди з "кандидатами", з яких він обиратиме нам нового очільника виконавчої влади... 

Який виконуватиме волю — чию? Сумно бачити, як Основний закон, 30-річчя якого з помпою святкували зовсім недавно в парламенті, перетворився в реальності на паперову шмату.

Читайте також: Відставка Свириденко. Зеленський вкотре порушує Конституцію

До речі, на Суспільному вийшла чудова документальна стрічка авторства Олександра Зінченка про події липня 1996-го, про ту саму конституційну ніч, коли ухвалювали нашу Конституцію. І там є епізод, коли, здається, вже під ранок, на трибуні виступає тодішній міністр юстиції Сергій Головатий. Він звертається до зали зі словами: "Ви парламент України, ви ухвалюєте рішення в цій країні. А не президент, призначений президентом уряд, чи будь-хто інший. Бо Україна — це парламентська демократія".

І як ви знаєте, депутати знайшли тоді в собі волю і гідність ухвалити історичне рішення, без якого не знати чи Україна існувала б сьогодні. І також треба віддати належне Леоніду Кучмі, який так само зміг зняти корону з голови, прийти на ранок до парламенту і навіть попросити вибачення перед депутатами.

Це міг би бути корисний урок. Але точно не для тих, хто вважає, що історія України почалася з 2019-го.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Андрій Сайчук, журналіст, телеведучий

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів