Про недуги молодої демократії
Коли я дивлюся на те, як частина з нас, отримавши мінімальну владу й визнання, починає несамовито боротися одне з одним за можливість отримати більше, чомусь думаю, що це якось пов’язано з сотнями років поневолення
Силу, з якою більшість наших чиновників і частина громадянського суспільства борються одне з одним за владу та вплив, я можу порівняти хіба зі сценою з "Пекла" Данте — коли вони з Вергілієм спускаються до широкої, темної, брудної ріки — Стіксу, у якій душі загрузли в болоті.
Ті, що піддалися гніву, б’ються, кусаються, топлять одне одного в багнюці, а ті, що пригнічували свій гнів, лежать під водою, бурмочучи слова злоби крізь бульбашки.
Як іншу алегорію можу сказати, що ми не вміємо цивілізовано поводитися зі своїм статусом, як бідняк не вміє поводитися з виграними в лотерею грошима.
Читайте також: Хто сформує нову владу після війни: фаворити й можливі сценарії
Це стосується й егоїстичної та зарозумілої поведінки "зверху", і не завжди адекватних вимог "знизу".
Думаю, що через молодість нашої демократії в нас немає багатьох потрібних для функціонування суспільства культур: культури багатства, культури влади й культури служіння.
Іноді напруга, з якою ми боремося між собою, здається мені більшою, ніж енергія, спрямована проти агресора.
І це лякає. Це стосується передусім тих, хто далі від фронту.
Можливо, саме тому багатьом військовим усе важче даються вилазки в тил.
Про автора. Віталій Дейнега, колишній заступник міністра оборони, засновник фонду "Повернись живим"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе