Про одночасність Росії та поступальність Заходу

Початкова ідея роботи полягала у створенні простору, коли зображення людей проєктувалися на них самих, плюс використовувалося специфічне освітлення, що надавало фігурам специфічних відображень. Виходило, що, наприклад, дві людини рухалися на екрані й одночасно перетинали сцену. Або коли зображення на плівці перетворювалися в живі за допомогою дзеркал. Тобто, попередньо зняті кадри на екрані відбувалися у минулому, але повторювалися на сцені у теперішньому часі у вигляді трансформованих дій, що були відзняті на плівці. У результаті простір і час стали головними елементами цього перформансу. Як зараз, коли не лише простір із класичної геополітики, а й час (таймінг, онлайн/офлайн) і логістика мають не менше значення. 

Читайте також: Політичне тяжіння Трампа до Путіна може обернутися для Америки втратою союзників

Це я до того, що, окрім усього іншого, принцип рішень і дій — одночасність чи поетапність/послідовність — має значення.

 Путін діє за першим принципом (поєднуючи забалакування миру, посилення військових атак по Україні, лестощі на адресу американського президента, гібридні дії проти Європи). Захід (і Європа, і США) - за другим (вичікування, той самий "психологічний барʼєр" Трампа, який критикував Байдена саме за вичікування, і поетапність оборонної політики Європи). 

Хоча уже не раз було продемонстровано, що у війні, де застосовуються практики минулого, теперішнього, майбутнього, перевагу  можна отримати, застосовуючи якраз одночасно різні механізми та інструменти.

Джерело

Про авторку. Олеся Яхно, українська журналістка, політологиня

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.