"Рідкісноземельну" історію слід завершувати якнайшвидше

У медіа оприлюднено кілька різних варіантів документа, які відрізняються між собою кількістю сторінок та іншими деталями. Але всі вони мають спільну рису — повну відсутність ключових деталей, які для нас дійсно важливі. У додатках, де мали б бути конкретні суми внесків від США та України, стоять прочерки. Уточнення щодо того, які саме корисні копалини чи інфраструктурні проєкти охоплює угода — відсутні.

Читайте також: Трамп, Зеленський і рідкісноземельні ресурси: що насправді Київ пропонує Вашингтону. Пояснюємо

Тобто зараз це досить сирий документ про створення інвестиційного фонду за американським законодавством, який, за логікою, має стати предметом переговорів між Україною та США. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга вже підтвердив, що такі переговори ведуться.

Потенційно ця угода може мати цінність для України. Якщо все піде за правильним сценарієм, вона може привести до нашої країни великий американський бізнес, який управлятиме інвестиціями в українську інфраструктуру та видобувну промисловість. 

А разом з американським грошима — можливе підвищення стандартів управління, захисту прав інвесторів та верховенства права. Адже жодна серйозна компанія не вкладатиме гроші у слабку корумповану країну, де будь-який чиновник може зупинити міжнародний бізнес одним рішенням, а кримінальні провадження – це часто спосіб рейдерства.

Читайте також: Чи є "червоні лінії" у справі угоди про корисні копалини?

Але ризики також очевидні.

Жодна угода не може суперечити українському законодавству чи процесу євроінтеграції. Інфраструктурні проєкти та видобувна галузь жорстко регулюються законодавством ЄС. Тож якщо нова американська угода суперечитиме європейським директивам, це стане істотною проблемою для нашої євроінтеграції. Єврокомісія вже заявила, що розглядатиме цю угоду на предмет її відповідності праву ЄС. А незворотність євроінтеграційного курсу закріплена в Конституції України.

І тут ми знову бачимо хронічну проблему української влади — відсутність системної комунікації із суспільством щодо важливих питань. Не пояснюється, що саме обговорюється в угоді, які інтереси має Україна, які червоні лінії окреслюють. Жодного пояснення немає ані для суспільства, ані для європейських партнерів, які теж поки не знають, як реагувати на наші "рідкісноземельні новини".

Очевидно, що ця історія виглядає дедалі абсурдніше. У момент, коли Харків, Дніпро, Суми й Херсон щодня під обстрілами, коли загиблі й поранені знову і знову з’являються у стрічках новин, обговорення таблиці хімічних елементів та корпоративного права штату Делавер звучить, щонайменше, дико. 

Тому, на мою думку, цю "рідкісноземельну" історію слід завершувати якнайшвидше, і концентруватись виключно на питаннях, які дійсно важливі для України – відсічі російській агресії, підтримці української армії та розширення кола союзників.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.