Якщо коротко:
- Стабільність макроекономічних показників буде триматися на частковому використанні фонду національного добробуту (мінімум 1,3 -1,5 трлн рублів із приблизно 4,5-4,7 трлн, які там накопичені) та на знеціненні рубля. Простіше кажучи, за макростабільність заплатять росіяни погіршенням свого життя.
Зараз 43% росіян говорить, що їхній рівень життя погіршився. На середину — другу третину року таких буде до 50%.
Чи є це критичним? Поки сказати складно, але можемо допустити, що незадоволення владою і бажання завершити війну буде різко наростати ближче до кінця 2024 року (якщо не буде гучних перемог). Водночас посилення інтенсивності нарощування ВПК в збиток іншим галузям призведе до колапсу в цілому ряді цих самих галузей з усіма відповідними наслідками для економіки та соціалки.
- Якщо інтенсивність боїв буде такою, як в цьому році (втрати в районі 15 тис. на місяць), Путіну не потрібна буде мобілізація. Одночасно наприкінці 2024-2025 роках, метод вербування у бідних регіонах контрактників буде різко ускладненим. Охочих буде мінімум і єдиний резерв (без оголошення мобілізації) - 100% переведення строковиків в контрактники.
Читайте також: У тотальній війні поразку чи перемогу здобувають не окремі політики, а вся країна
- Росія не стала васалом Китаю, як багато хто в нас про це говорить. Росії потрібно приблизно два роки для того, щоб стати технологічно залежною від Китаю в, так званих, галузях економіки 21 століття.
Однак Китаю не потрібен розвал Росії, а потрібна слабка Росія зі зрозумілим керівництвом. Україна потрібна для Китаю й обовʼязково з виходом до Чорного моря.
Щоб зістрибнути з китайської голки технологій у Путіна є рік півтора, далі це буде зробити значно складніше, хоча, навіть у випадку ще більшої технологічної залежності, це не означатиме, що Росія стає васалом Китаю. Якщо Китай не почне гру по заміні Путіна.
- Вибори Путіна — це вибори довічного імператора зі зміною правил гри.
Тепер "модель Березовського", коли знищувалися опоненти, перетворюється на "модель Пригожина", коли знищується будь-хто, кого запідозрили в нелояльності.
Це не значить, що убʼють всіх і почнеться терор, але поняттєве право розправитися з будь-ким Путін бере собі. Страх бути знищеним лише за невелику нелояльність чи самостійність — стає головним рушієм для співіснування еліт.
Читайте також: "Братній народ". Лише три відсотки росіян відчувають вину перед українцями
- Головна війна еліт більше не працює в логіці транзиту влади, а працює виключно в логіці створення "посад(и)" сірого(их) кардинала(їв). Модель майбутнього управління Росією має два полюси.
Перший — неоандроповщина (проєкт Патрушева-Чемезова), коли невеличка група людей в центрі, через силові структури управляє країною. Другий — модель Кірієнка, яка передбачає створення балансу між силовиками та не силовиками у вигляді створення КПРС-2 на базі "Єдиної Росії".
Судячи з усього, буде обрано гібридна модель, де 70-80% буде віддано силовикам. Але за будь-яких обставин, Росія у 2024 році буде остаточно переходити на рейки страху і доносів на тлі поступового закриття зовнішнього світу від населення.
- Чи готова Росія до затяжної війни? І так, і ні. Путіну, виходячи з усього вищесказаного, вигідно було б піти на переговори у 2024 році. Теоретично, в другій половині року існує імовірне вікно можливостей для переговорів. І тут треба розуміти, що переговори, можуть бути вигідні та нашим ключовим союзникам. Правда, вірогідність такого сценарію складає 50 на 50.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.