Саміт Трамп — Сі: тактичне перемир'я

Стратегічного прориву не сталось, але й загострення конфронтації вдалось уникнути. Сторони поставили "на паузу" торговельну ескалацію орієнтовно на рік. Формула проста: "деескалація без гарантій". Пауза, щоб перевірити, чи можливе перезавантаження і чи можна хоча б частково врегулювати фундаментальні суперечності. 

Градус напруги знижено і це вже конструктивний результат.

Україна пролунала. І це важливо. Лідери заявили про намір "працювати разом щодо України". Для нас це підтвердження, що тема не зникне з глобального порядку денного. Дипломатичне вікно відкрите.

Китай – без зобов’язань. Пекін не обіцяв тиснути на Москву і не міг. Його позиція залишається обережно прагматичною: не обіцяє обмежувати канали підтримки Росії, але й не демонструє готовності їх нарощувати. Нейтралітет продовжує залишатись вихідною позицією Пекіна.

Цей саміт радше стабілізував глобальний фон, ніж змінив хід війни.

Ані Трамп, ані Сі не купились на останні "ядерні шоу" Путіна, який всіма силами намагався довести лідерам власну значущість. Військовий баланс залишився незмінним. Все, як і раніше, вирішують темпи та обсяги західної допомоги Україні.

Читайте також: Ідеальна ситуація для Китаю — щоб війна в Україні закінчилась

Але ключове — чим більше довіри між США і Китаєм, тим менше повітря у Кремля. Путін тримає війну на наративі глобальної конфронтації зі США й мріє втягнути Пекін у власну ідеологічну боротьбу. А коли Вашингтон і Пекін говорять, Кремль втрачає карти.

Це — стратегічна реальність: координація між двома гігантами світу зменшує можливості агресора.

Три можливі сценарії на 3–6 місяців:

•  інерційний (найімовірніший): Китай зберігає обережну підтримку РФ, США утримуються від вторинних санкцій. Війна триває, вирішальну роль відіграють динаміка на полі бою та постачання зброї Україні.
• помірний тиск на РФ через Пекін (менш імовірний): США вибивають від Китаю точкові обмеження - контроль каналів постачання, обмеження технологій. Ефект — помітний, але не вирішальний.
• відкат (ризик): торговельна напруга повертається, Україна відходить на другий план. У такому випадку — ставка на ЄС: санкції, ППО, оборонна індустрія.

Читайте також: Переговори Трамп — Сі. Україну відклали на потім

Що робити Україні:

• Тримати Вашингтон у фокусі. Тема України бути частиною стратегічного діалогу США–Китай. Не боятися цієї розмови, а прагнути бути за столом, не в меню.
• Підсилювати європейський фронт. Якщо США знижують градус із Пекіном, ЄС має залишатися непохитним у стримуванні РФ. Мабуть, невипадково, що і "злив" так званого європейського мирного плану мав місце саме напередодні саміту в Кореї і мав на меті привернути до цих пропозицій увагу Трампа і Сі та показати, що Європа активно працює як окремий суб’єкт мирного процесу.
• Будувати власну силу. Наша стійкість тримається на єдності, оборонці, технологіях і дипломатичному темпі.
• Працювати з Пекіном тихо, системно, без "шоу". Запропонувати практичні "нейтральні" формати, включаючи контроль дронових компонентів моніторинг та гарантії для китайського бізнесу, який не працює з агресором. Менше гучних заяв та емоційних зривів, більше розумної інженерії довіри.

***

Саміт Трамп – Сі — це про середовище, в якому Україна може отримати більше можливостей для тиску на Росію, або втратити їх, якщо діалог знову зламається. Пам’ятаймо, що налагоджений діалог США – Китай — це мінус до аргументів і ресурсів для Кремля.

Джерело

Про автора: Костянтин Єлісєєв, український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.