Скандал в оборонних закупівлях: три компанії з сумнівним бекграундом намагаються відсудити в держави гроші

Компанії, що не виконали свої зобов’язання або поставили товар сумнівної якості, ідуть в юридичний наступ: вимагають оплату, примушують приймати продукцію або навіть намагаються стягнути десятки мільйонів гривень з бюджету.

Цей парадокс ставить під загрозу не лише ефективність оборонного забезпечення, а й саму логіку державних закупівель. Замість того щоб відповідати за зриви, недоброчесні постачальники намагаються перетворити судову систему на інструмент збагачення. І роблять це в той час, коли на фронті бійці потребують амуніції, форми й спорядження. Розберемо три приклади таких судів сумнівних постачальників проти держави. 

"Альфа Секʼюріті": 63 мільйони за непотріб — і ще спроба навʼязати його через суд. ТОВ "Альфа Секʼюріті" — фірма, яка за короткий проміжок часу встигла отримати державних підрядів на 171,6 млн грн. Серед предметів постачання — термобілизна, флісові светри, акумулятори для БПЛА. Уже сам асортимент викликав подив у профільного ринку: компанія демонструвала надмірну універсальність, характерну радше для посередника, а не для виробника.

Як показали результати експертиз, з якими Федерація роботодавців України звернулася до Державного оператора тилу (ДОТ), якість продукції не відповідала технічним умовам. Зокрема, вироби мали низьку розтяжність тканини, натирали шкіру, а частина комплектів була взагалі непридатною для військових умов.

Попри це компанія встигла отримати передплату в обсязі 63 млн грн. Після того як ДОТ ініціював процедуру розірвання угод та подав до суду позов про повернення авансу, "Альфа Секʼюріті" вчинила несподівано: подала зустрічний позов. У ньому компанія вимагала зобов’язати ДОТ… прийняти товар, який за висновками експертиз — непридатний. Справа розглядається Господарським судом Києва.

Іншими словами, фірма, яка не впоралася з базовим обов’язком — постачати якісно і вчасно, тепер намагається через суд легалізувати провалене виконання контракту. Це вже не економічне непорозуміння — це прецедент. 

За словами відомого підприємця Олександра Соколовського, який одним із перших публічно привернув увагу до проблеми таких постачальників, ситуація типова: "Фірми, які провалюють контракти, не несуть відповідальності, а ще й отримують гроші".

У випадку з "Альфою" державу поставили перед вибором: або повернення коштів через тривалу судову тяганину, або прийняття неякісного товару для фронту. Обидва варіанти — неприйнятні. І це в умовах повномасштабної війни. Зараз справа перебуває на розгляді. 

"ТС Трейд": не поставили — і подали до суду на 12 мільйонів. ТОВ "ТС Трейд Україна" - одна з тих компаній, які вигулькнули на ринку державних закупівель у розпал повномасштабної війни. Зареєстрована лише у 2020 році, фірма не має жодної публічної історії виробництва чи великих постачань, не володіє інфраструктурою. Але це не завадило їй укласти контракт із Державною прикордонною службою України на постачання засобів індивідуального захисту — зокрема, захисних окулярів.

Контракт виявився провальним. Товар не був поставлений. ДПСУ розірвала договір і почала підготовку до юридичних дій щодо компенсації збитків. Але замість того, щоб пояснити ситуацію, ТОВ "ТС Трейд Україна" вирішила... подати до суду. У своєму позові вона вимагала не менше не більше — зобов'язати ДПСУ прийняти неякісні окуляри-маски у кількості 8500 штук та оплатити раніше поставлені неякісні окуляри-маски на суму 11,9 млн грн та ще додатково сплатити інфляцію та відсотки річних, всього понад 12,4 млн грн.

У відповідь ДПСУ подала зустрічний позов на 5,27 млн грн — як штрафні санкції, пеню і відшкодування завданих збитків.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні не дозволив постачання неякісної продукції прикордонникам і відхилив первісний позов компанії як безпідставний та задовольнив частково зустрічний позов ДПСУ: з "ТС Трейд Україна" було стягнуто 2,63 млн грн штрафних санкцій.

Цей випадок — наочна ілюстрація типового шаблону дій фірм-"прокладок", які заходять на тендери через демпінг, не маючи ні складів, ні виробництва, ні досвіду. Коли ж зривають контракт, замість того щоб понести відповідальність, намагаються через суди "відбити" хоча б частину прибутку — або створити ілюзію правомірності своїх дій. 

"Фармінко Норд": в'єтнамські маскувальні костюми та позов на 98 мільйонів. ТОВ "Фармінко Норд" стало відомим завдяки скандалу з маскувальними зимовими костюмами (КМЗ). Компанія виграла тендер на постачання 175 тис. комплектів на 215,5 млн грн. Але замість виробництва в Україні продукцію пошили у В’єтнамі. Поставили лише 26% — і то неналежної якості. Інший контракт — на 75 тис. курток — взагалі не було виконано.

Після розірвання контрактів компанія подала до суду. Позовні вимоги — визнати недійсними окремі пункти угод і стягнути з держави 98,2 млн грн. ДОТ подав зустрічний позов на 105,2 млн грн. Зараз обидва позови розглядаються. Цей кейс — класичний приклад, як відсутність перевірки виробника обертається не лише ризиком зриву постачань, а й прецедентами юридичного тиску на державу.

Системна хвороба, а не виняток

Три кейси — "Альфа Секʼюріті", "ТС Трейд" і "Фармінко Норд" — це не винятки. Це симптоми хворої системи. За останні три роки було десятки подібних історій, коли тендери вигравали фірми без виробничої бази, а потім або тягнули з постачанням, або постачали непотріб. І що гірше — коли їх ловлять, вони подають до суду. Такий тренд особливо цинічний на тлі масових перевірок і тиску на реальних виробників. Бо замість покарання аферистів ми бачимо, як юридично озброєні "прокладки" пробивають дірки у державному бюджеті. І роблять це відкрито — через публічні судові системи.

Держава опиняється в пастці. Ресурси йдуть не на забезпечення армії, а на боротьбу з недоброчесними постачальниками у судах. Бюджет — у зоні ризику. А боєць на передовій — без форми. І водночас юридично озброєні "прокладки" отримують шанс вдруге нажитися на державі.

Проблеми не тільки в конкретних договорах чи сумі збитків. Проблема в тому, що такі компанії часто не несуть репутаційних або юридичних втрат. Вони пробують знову і знову. І поки не буде системного фільтра — такі гравці завжди знайдуть шпарину в тендерах або в правовій системі.

Поки фіктивні постачальники судяться з державою — фронт залишається без необхідного. Українські виробники стикаються з тиском, а підставні компанії намагаються повторно отримати вигоду з порушення зобов’язань. Якщо ми хочемо вистояти — має бути не лише перемога на фронті, а й порядок у тилу. І перший крок — захистити армію від судових аферистів. 

Що робити? Учасники ринку кажуть, що для уникнення таких випадків потрібен жорсткий контроль і фільтрація підрядників. Допуск до оборонних тендерів мають отримувати лише компанії з перевіреними потужностями й історією виконання держзамовлень. Крім того, необхідно повернути у процес торгів знівельовану роль Антимонопольного комітету. Адже саме АМКУ здатен оперативно реагувати на змови, фіктивні торги й шахрайські дії, не зриваючи процедуру торгів.

І наостанок, про що вже раніше наголошував. Необхідно перейти на оплату бюджетних замовлень і замовлень державних підприємств на умовах покритого акредитива. Тобто, коли замовник бронює в уповноваженому банку кошти у розмірі, передбачені угодою з постачання товарів та послуг, і потім переказує їх постачальнику частинами чи у повному обсязі лише після підписання актів про прийняття їх замовником.  За таких умов не буде виникати ситуації, коли кошти у вигляді передоплати направляються постачальнику, що за формальними ознаками  виграв тендер (конкурс), але за фактом  взагалі не постачає передбачені угодами товари/послуги, або постачає не в повному обсязі чи невідповідних технічних показників і якості.

Джерело

Про автора. Борис Кушнірук, економіст, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.