Три ризики затяжної війни в Ірані

Хтось з користувачів соціальних мереж з України розмістив дві світлини: шахеди, що потрапляють в будинки у Дубаї та Харкові в один і той самий день. Й написав, що ще кілька днів тому ніхто й уявити не міг, що шахеди будуть одночасно атакувати ці два міста!

Дійсно, коли ми думаємо про удари про Ірану, ми маємо памʼятати, що мова йде про країну, яка весь цей час залишається найвідданішим союзником Росії, постачала їй шахеди у першій період війни й допомогла локалізувати їхнє виробництво на російській території. 

На руках вбитого аятоли Хаменеї – не тільки кров забитих власних співвітчизників, що боролися з його жорстоким режимом. І не тільки кров вбитих в іранських атаках ізраїльтян. Але й кров українців також. 

Тому швидка поразка іранського режиму і демонстрація нездатності Росії допомогти черговому своєму союзникові – після краху Башара Асада та Ніколаса Мадуро – якраз в інтересах України. Інша справа – якщо війна затягнеться. 

Читайте також: Війна в Ірані затягується. Переговори з росіянами практично в глухому куті

Тут вже буде чимало негативних наслідків. Перший вже проглядається в економічній площині: це збільшення цін на нафту. Для американців це нові ціни на пальне – і як наслідок на все – і зменшення купівельної здатності населення. А для Путіна це чергова можливість хоч трошки залатати "дірку" у російському державному бюджеті. Тому президент Росії кровно зацікавлений, щоб ця нова війна була довгою.

Другий ризик повʼязаний зі зброєю, зокрема із системами протиповітряної оборони. Здається, такої масштабної атаки Ірану на країни Перської затоки не очікував ніхто. Так, ці атаки можуть бути повʼязані із бажанням вивести з ладу американські військові обʼєкти в цих державах, але насправді Тегеран атакує і готелі, і цивільні аеродроми. 

Це теж дуже схоже на російський підхід: якщо я програю цивілізаційне змагання, маю зруйнувати модель успіху і розвитку сусідів. 

І очевидно, що якщо іранський режим збережеться, хай і послаблений, претендентів на ППО і протиракети буде чимало – і це якраз тоді, коли Росія продовжує свої атаки по Україні.

Третій ризик – подальше масштабування конфліктів. Багатьом може здаватися, що удар США та Ізраїлю по Ірану ніяк не повʼязаний із російсько-українською війною і відбувся б навіть якби цієї війни не було. Але за цими переконаннями – нерозуміння того, наскільки війна Росії проти України позначилася на атмосфері у світі й на готовності, і здатності вирішувати конфлікти дипломатичним шляхом. Якщо ми говоримо про тотальне протистояння "двох світів", маємо розуміти, що коли на одній з ділянок фронту такого протистояння ситуація заходить у глухий кут, зʼявляється необхідність зруйнувати баланс в іншому місці. І так – аж до глобальної війни. Або до війни, у якій кількість локальних конфліктів за напругою та наслідками буде наближатися до Третьої Світової.

Вплинути на часові рамки війни з Іраном ми не можемо. Але можемо і маємо робити все можливе, щоб в умовах такого масштабного конфлікту війна Росії проти України не опинилася на периферії політичного інтересу, зацікавленості політиків і медіа. Ми маємо нагадувати про цю війну та її звʼязок з конфліктом на Близькому Сході так, як це зробив, наприклад, федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який підкреслив, що "російська війна проти України не менш несправедлива, ніж злочини іранського режиму, а вторгнення Москви до мирної сусідньої країни так само невиправдане, як і терористична війна, яку Тегеран веде проти Ізраїлю протягом багатьох років".

Ось саме про це всім нам і варто памʼятати та говорити.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів