Усе, чого хоче цей хлопець, – днями валятися в ліжку, курити траву й один за одним переглядати старі фільми. Життя є серією стратагем, спрямованих на те, щоб уникнути впливу цього хлопця або перехитрувати його.
О, я чудово знаю цього хлопця! Він давно живе в моїй голові, постійно намагаючись вихопити кермо і керувати моїм життям без мене. Вперше він випірнув на поверхню свідомості тоді, коли я, ще зовсім молодий і недосвідчений, вирішив докорінно змінити триб життя, яке доти складалося цілком випадково. Надмір алкоголю, всі ці дівчата, блукання світом без мети, пачка дешевих сигарет на сніданок, пісня під гітару на вечерю тощо.
Отже, я вирішив зробити рішучий поворот до здорового глузду, що його вбачав у наповненому творчою працею житті, вільному від залежностей і спокус. Покинувши тодішні місця проживання, рішуче порвавши випадкові стосунки та прив’язаності, я оселився у крихітному селі й заходився будувати себе по-новому. Або ж народжувати себе вдруге, вже правильно.
– Привіт, – сказав цей хлопець огидним і тоскним, як у комара, голосом, коли я вирішив відрихтувати вкрай поруйнований режим дня. – Ти що, звар’ював? Прокидатися о шостій ранку? Ти ще гімн почни співати стоячи. Ти ж не в армії й не в тюрмі.
– Ну та певне, – скривився цей хлопець, коли я вирішив відновити форму і розпочати тривалі пробіжки та довжелезні запливи в ріці. – Мало тебе в армії ганяли? Тобі що, на Олімпіаді виступати? Сідай, краще покуримо.
– Бог? Який бог?! Немає ніякого бога, це вже давно доведено наукою. Купімо пляшку самогону! – обурився цей хлопець, коли я зрозумів, що сам не справлюся з викликами, які постали переді мною. І з нічними страхами. І з безмежною депресією, яка вчора була по коліна, а сьогодні вже по груди.
Читайте також: Українське хюґе
У моєму тодішньому щоденнику, фрагменти якого згодом були опубліковані як "Келія Чайної Троянди", збереглися згадки про цього осоружного супутника, якого я тоді називав "не-я": "...бо ти – це не я, бо мені важко в тобі, мені страшенно важко в мені, мені неймовірно важко в не-мені".
Ключове слово, яке вело до порятунку від цього хлопця, було "важко". Реальність вільного від впливу залежностей, комплексів, хіті, ліні чоловіка була потойбіч докладеного зусилля, причому не одного, а низки зусиль, спрямованих на вироблення твердого характеру. Це справді нагадувало армію, але вже не радянську, де мною керували сторонні, офіцери й сержанти, а армію з однієї людини або, згадуючи чудове формулювання Томаса Едварда Лоуренса, "армію, сконцентровану на собі" ("We were a self-centred army...").
Цієї армії ніхто не бачив. Ніхто не бачив мети, яка поглинала всі мої сили: стати собою, подолавши вплив цього хлопця.
Він не хотів прокидатися о шостій. Добре, значить, будемо прокидатися о п’ятій.
Він щосили уникав фізичних навантажень. Гаразд, я сам перерубаю цей причеп дубових дров.
Читайте також: Війна як піст
Цей хлопець дуже не любить релігії, молитви, читання Святого Письма. Від самої згадки про сповідь у нього мурашки по тілі. Натомість йому неймовірно подобається вживати святі слова до жартів, він просто мліє від блюзнірства. Якось уже після мого одруження він знову мало не переміг. Ми з дружиною прийшли до сповіді. Я ще не так довго практикував сповідь, тому мені щоразу ставало якось лячно і ніяково. Дружина пішла до однієї сповідальниці, а я залишився за колоною, очікуючи своєї черги до другої. Саме тоді й озвався голос ненависної тіні:
– Слухай, і навіщо тобі ото розповідати про всі ці потаємні речі незнайомому священнику, до того ж значно молодшому за тебе? Хіба він зрозуміє? Може, він іще гірше чинить, ти ж не знаєш. Дружина тебе не бачить із-за колони, скажеш, що ти вже покаявся та отримав розгрішення. Та й по всьому!
Я зітхнув, перехрестився і пішов сповідатися, зокрема і з цієї спокуси біля сповідальниці. Більше вона ніколи не повторювалася.
Ми всі ведемо боротьбу із цим хлопцем. Мій англомовний приятель і я, і ти, що читаєш ці рядки сьогодні. Я хочу сказати тобі, що найкращих речей у житті неможливо досягнути задарма. Вони ніколи не дістаються легко. А задля перемоги над цим хлопцем узагалі треба викластися повністю.
Інакше, відчувши, що ти поступився раз, удруге, втретє, ця мерзота знахабніє і спробує стати твоїм єдиним повноправним володарем.
Не піддавайся цьому хлопцеві за жодних обставин. Не впокорюйся йому, не слухай його намовлянь, умовлянь, раціональних пересторог та ірраціональних залякувань.
Тільки важко здобуте є справжнім. Тільки подоланий гніт і переможена спокуса дають сили жити далі, жити гідно, жити так, як ти – а не цей хлопець – хочеш.
Спеціально для Еспресо
Про автора. Костянтин Москалець, письменник
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.