У НАТО дискутують про терміни вступу України до НАТО

З цілком прагматичних міркувань: ЗСУ поки не ослабили Росію достатньою мірою. Цинічно, але чесно.

Так, врешті Україна мусить стати членом НАТО, не може не стати — це визнають всі. Але до того моменту вона має достатньою мірою позбавити Росію ресурсів для ширшої агресії й взагалі для продовження агресії. А НАТО мусить зосередитись на продовженні та розширенні постачань Україні зброї й боєприпасів.

Надто ранній вступ України до Альянсу "може спровокувати повномасштабний конфлікт між НАТО і Росією. ...На тлі цього вимальовується перспектива, що конфлікт перетвориться на ядерний".

Отже, великі учасники НАТО (передусім Німеччина і США) вважають, що ще мають час на послідовне ослаблення Росії нашими руками до стану, коли вона вже не зможе загрожувати нікому і нічим. Все, що для цього потрібне, — забезпечувати Україну зброєю. А поки слід в міру серйозно сприймати ядерний шантаж Путіна.

Читайте також: Ця війна закінчиться не угодою, а припиненням існування однієї з двох держав

А от країни Східної Європи та Балтії, навпаки, переконані, що часу на повільне розгойдування нема. І що ситуації відкладання не змінить незалежно від реалій. Або Путін однаково блефуватиме що тепер, за демонстративного дистанціювання НАТО, що потім, у випадку вступу України та перспективи втручання всіх інших членів (32 на той момент) у війну. Або Путін тепер і потім однаково шантажуватиме ядерною атакою в тому чи іншому масштабі — незалежно від ступеня залученості НАТО безпосередньо до протистояння.

Очевидно, прибічники ескалації вважають, що тільки так можна хоч трохи привести до тями Путіна. Така думка популярна і в певних колах влади США — передусім в республіканців. На противагу обережній покроковій ескалації Байдена з оцінкою результатів кожного кроку, республіканці вважають ефективнішим застосувати одразу максимум доступних ресурсів і закрити тему з путінською агресією.

Але подібне розділення на "вікінгів" і "мушкетерів", прибічників одного грубого удару і прибічників багатьох болісних уколів, цілковито не впливає на два вже, фактично, затверджених базових моменти.

Перше: забезпечувати ЗСУ всім потрібним вважають за обов'язкове обидва табори.

Друге: нарощувати фінансування національних ВПК і безпосередні витрати на оборону до мінімальних Трампових 2% також вважають обов'язковим обидва табори.

Ну і головне: і ті, і ті вже прийняли рішення, як бачимо: місце України — в НАТО. Обговорюються тільки терміни та обставини.

Джерело

Про автора. Олексій Голобуцький, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.