Логіка там дуже проста:
1. У сенату строк повноважень шість років. У членів палати представників — два роки. Тобто останні перебувають у постійній передвиборчій кампанії. А зараз вона ще й з президентською збігається.
2. Товарищ Трамп (або фюрер Трамп) тему "міграційної кризи" юзає, як ледь не ключову для себе. Бо представляє крайній правий порядок денний.
3. Для нього вигідно максимально все це перетворювати у с*аний цирк, з тим щоб вага важких і непопулярних рішень лягала на демократів, де демократи виглядають погано.
Читайте також: Чому американців не лякає війна з Росією?
4. Для демократів максимально вигідно, щоб республіканці влаштовували з угодою максимальний цирк і виглядали як грьобані клоуни. І їхній спікер, і їхній кандидат у президенти.
5. У заручниках тут адекватні конгресмени, біженці на кордоні, мешканці прикордонних територій, Україна, Ізраїль і Тайвань.
Тобто в цьому випадку політтехнології, в тому числі передвиборчі, домінують над стратегіями і оцими усіма цінностями.
Читайте також: Байден вимагає допомогти Україні. Колонка Віталія Портникова
Чи буде цей цирк тривати до листопада? Така ймовірність є. Як є і ймовірність того, що зрештою адекватні республіканці ризикнуть піти на угоду з демократами. Як і є ймовірність, що допомога Україні буде відділена від міграційного питання або трансформована. Сценаріїв доволі багато.
І тому бігати з криками “П**да, як полякам у 39-му”, доволі передчасно і місцями дивно.
Але виглядає це все огидно і ганебно, як для країни, яка ще вчора була зразком для всього цивілізованого світу.
Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.