Україна починає перемовини з ЄС

Свої зауваження зняла Угорщина, після того, як інші країни-члени ЄС пообіцяли Будапешту, що занепокоєння Віктора Орбана щодо проблем із правами національних меншин в Україні будуть обговорюватися під час самих перемовин про вступ України до Євросоюзу. І рішення щодо початку перемовин було схвалено парламентом Нідерландів – у цій країні такі рішення обов’язково подаються на розгляд депутатів парламенту.

Таким чином, тепер можна говорити про початок реального перемовного процесу, який має фіналізуватися вступом до ЄС України і Республіки Молдова, звичайно, тому що з цими двома країнами починається процес важливих для нас перемовин. І хочу звернути увагу, що сам процес інтеграції України до ЄС поки що відбувається в рекордно короткі терміни. Від моменту, коли було ухвалено рішення запросити Україну до вступу до Європейського Союзу, і до моменту, коли призначений час самих перемовин, минуло всього кілька років, пов’язаних із часом російсько-української війни. І, звичайно, можна зробити поправку саме на цю війну, однак разом із цим варто усвідомлювати, що без досягнення певних стандартів, необхідних для початку перемовин, Рада ЄС усе одно не могла б ухвалити жодного рішення про переговорний процес. Тому що в таких інституціях, як Європейський Союз, можна відповідати критеріям, для того, щоб робити наступний крок.
Звісно, самі перемовини будуть непростими. І ніхто сьогодні не скаже, скільки часу вони триватимуть. Проте факт призначення самих перемовин є сигналом не тільки для нас, громадян України, про те, що українці бачать Україну державою, яка займе своє місце в європейській сім’ї народів. Це ще й сигнал президенту Росії Володимиру Путіну та його хворим на шовіністичний вірус співвітчизникам, що цивілізований світ не погодиться з планами Росії знищити українську державність або перетворити Україну на державу-сателіт у жалюгідній російській сфері впливу.

Цивілізований світ не погодиться з трактуванням історії Росії. Яке не передбачає існування самостійної Української держави, українського народу, української мови й культури на українській землі. Цивілізований світ вважає все це надбанням європейської цивілізації, і це теж дуже важлива оцінка не тільки наших зусиль по вступу до Євросоюзу, але й самої ролі, яку Україна тисячу років, з часу Київської Русі, відіграє в європейській історії, в європейській цивілізації, в пошуку шляхів до побудови того світу, в якому бажають жити всі європейці. 

 І тому абсолютно логічним є приєднання України до ЄС. Тому абсолютно логічним є те, що по державних кордонах Росії та України буде проходити кордон цивілізації, які, напевно, у XXI столітті так ніколи й не зустрінуться в єдиному розумінні цінностей, у повазі до людського життя, у повазі до культури й цінностей, які визначають розвиток, а не культ смерті й ненависть, що стало програмою існування сучасної російської держави, російського суспільства, російського народу.

Тож тепер, коли ці перемовини стають інструментальними, ми можемо чітко сказати: коли 24 серпня 1991 року український народ сказав набундюченій імперії зла до побачення, це було остаточне прощання, остаточне розлучення, щиро виявлене бажання не бути там, де царюють смерть і безперспективність.

Очевидно, що Європейському Союзу також буде непросто вести ці перемовини, ми це усвідомлюємо. Не просто хоча б тому, що й у випадку з Україною, і у випадку з Республікою Молдовою немає ніяких чітких гарантій того, що на момент закінчення переговорного процесу цим двом державам, та й ще одній державі, яка є кандидатом у члени ЄС, - Грузії вдасться повністю відновити свій контроль над територіями, бути державами, в яких легітимна влада контролює практично всю міжнародно визнану територію. Для України це окупація росіянами Криму, Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, хай навіть і частково, для Молдови це Придністров’я, для Грузії – Абхазія та Південна Осетія.

Тому, якщо Європа хоче реально розвиватися на схід, на Кавказ, якщо Європа хоче поставити фортецю між собою та світом зла, уособленням якого є сучасна російська державність – державність бомбардувань, тортур, зґвалтування й брехні, європейцям, та й усьому Заходу, доведеться ухвалювати досить нестандартні рішення. Рішення, пов’язані не тільки з програмою подальшого послаблення Росії, але й з програмою зміни свого ставлення до самих критеріїв приєднання країн до ЄС.

У принципі, таке виключення вже було – частиною Європейського Союзу є Кіпр, влада якого не контролює всієї міжнародно визнаної території республіки. І от тепер, можливо, такі виключення доведеться робити й для інших країн-членів ЄС. До речі, необов’язково, що саме для України, але з Молдовою, з Грузією доведеться ухвалювати такі нестандартні рішення. Але сам початок перемовин з Україною й Республікою Молдова в час, коли російські загарбники продовжують свою жорстоку й несправедливу війну проти нашої країни, коли вони продовжують окупацію Криму, Донбасу, Запоріжжя, Херсонщини, тримають наших громадян – від Севастополя до Мелітополя – в заручниках однієї з найбільш огидних країн світу, коли вони контролюють Придністров’я, сам початок перемовин свідчить про те, що світ починає усвідомлювати необхідність ухвалення таких нестандартних рішень і необхідність подальшого опору російській державі та її ганебним прихильникам у всьому світі.

Отже, я вітаю вас із початком цих перемовин, і впевнений, що рано чи пізно ми зустрінемося в Європі, яка буде надійно захищена від московського зла.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.