Україна-Польща. Згода на диктат сусідів у будь-яких питаннях лише загострить проблему
Безумовно, нам потрібно шукати порозуміння і з польською владою, і з усіма здоровими силами в польському суспільстві
Не для того, щоб комусь дорікати й тим більше не для того, щоб виправдовувати антиукраїнські дії польської влади, але для того, щоб у майбутньому не наступати на ті самі граблі, мусимо ясно усвідомити:
... політика односторонніх поступок України полякам заради порозуміння зазнала повного краху і стала — ні, звісно, не причиною, — але додатковим стимулом для роздмухування нового рівня антиукраїнської істерії.
Поширені після 2019 року твердження, що в роздмухуванні теми Волині та антиукраїнських настроїв польською владою, які почалися з 2015 року, винні, наприклад, В'ятрович, Порошенко чи будь-хто інший по українському боці, були цілковитою нісенітницею. Навпаки, попри агресивні неспровоковані дії польської влади, Україна гідно тримала позицію і докладала реальних зусиль для рівноправного діалогу з польським суспільством і політикумом.
Читайте також: Є принципи, від яких Україна, на відміну від Польщі, ніколи не відмовлялася
Натомість подальша спокуса простих рішень і задоволення польських претензій (втягування у фальшивий наратив про "заборону ексгумацій", заплющування очей на безкарне знищення в Польщі десятків українських могил, брак належної реакції на антиукраїнські закони про "геноцид" міфічних "100 тисяч" поляків, вчинений українцями, небажання нагадувати полякам про злочини польських підрозділів проти цивільних українців, брак апеляцій до вже давно схвалених президентами й парламентами України та Польщі спільних документів про взаємне прощення й порозуміння — все це було витлумачено поляками не як бажання вгамувати пристрасті, а як вияв слабкості й сигнал про можливість підвищувати градус нахабства і рівень вимог до України.
І от врешті дійшло до того, що сусіди нам голосно вказують, яких героїв нам дозволено шанувати та чиїми іменами нам дозволено називати військові підрозділи. При тому, що за десятки років тисячі об'єктів в Україні названі іменами героїв УПА, марш ОУН "Зродились ми великої години" давно є офіційним маршем української армії, але ніколи поляки через це не дозволяли собі хамити й погрожувати нам на державному рівні.
Безумовно, нам потрібно шукати порозуміння і з польською владою, і з усіма здоровими силами в польському суспільстві. Але це порозуміння може будуватися виключно на засадах рівноправності і взаємної поваги. Що містить і повагу до права кожної зі сторін самій визначати, яких героїв їй шанувати. Права, яка Україна завжди визнавала за Польщею, і яке Польща дедалі більше не визнає за Україною.
Так, Польща для нас дуже важлива — і для нашої безпеки, логістики, і для нашого шляху в ЄС. Але згода на нерівноправні міждержавні стосунки й диктат сусідів у будь-яких питаннях не лише не розв'яже наших проблем, а навпаки, ще більше їх загострить. Нам треба врешті-решт засвоїти цей урок.
Про автора. Тарас Шамайда, співкоординатор руху добровольців "Простір свободи"
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
- Актуальне
- Важливе