Війна за межі допустимого

Російська політична культура перверсивна в тому аспекті, що використовує закон як механізм влади та "отримання насолоди", постійно показуючи, що закони не працюють, а бажання підкоряє собі закон.

В той час як європейська культура помітно невротична  — вона визнає закон як певний абсолют і постійно сумнівається у своєму праві на бажання (у перверта це навпаки, як ми розуміємо). 

Відповідно, в невротичній європейській культурі існує закон, а правила визнаються, навіть якщо вони порушуються. Політика постійно має виправдовуватися перед Законом з великої літери.

Що робить перверсивна культура з невротичною?

• Не атакує прямо, а показує, що закон не працює - "я  порушу правила і мені за це нічого не буде". Якщо це трапляється постійно, то зʼявляється думка: навіщо правила, якщо їх порушують усі?
• Перехоплює моральну мову — оперуючи словами "денацифікація", "антиколоніальна боротьба", "історична справедливість", невротичні культури мають відповідати на ці  слова, які вже не є щирими, й заглиблюються в мовну гру, яка вихолощує мову моралі.
• Пробує через шокуючі дії викликати моральний колапс невротичної культури.

Читайте також: Психологічна стратегія Росії — насилля поза межею

Зробити щось морально неприйнятне — наприклад, викрасти інкасаторів, а оскільки невротичні культури постійно сумніваються і не можуть вписати такі дії у свій нормальний світ, то виникає купа сумнівів — можливо, ми самі винні, можливо існує інше пояснення?

В психології це такий собі газлайтинг.

А оскільки невротичні культури постійно сумніваються у власній правоті, то перверсивна культура використовує цю силу як слабкість і запускає сумнів у власних цінностях і власній моральній позиції.

Тому, як каже Іван Крастєв, Росія веде в Європі боротьбу не за території,  а за те, як європейці розуміють суверенітет, демократію і межі допустимого.

Це і є динаміка невротично-перверсивних стосунків.

Джерело

Про авторку: Ольга Духнич, соціальний психолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.