"Військовим тут не місце". Відповідь Віталію Кіму на заяву, що ветеранам не варто йти у політику

Не секрет, що уже багато місяців поспіль анонімні телеграми та другорядні західні медіа мусують тему того, як підступний посол України у Великій Британії та ексголовнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний буцімто збирає штаб і запрошує у список колег-військових. 

Дійшло до того, що Залужний офіційно написав, що його втомили намагання втягнути його у вибори, і загалом — яка кампанія, поки навіть контури перемирʼя не зрозумілі?

Запит на захисників і тих, хто тямить у безпеці та обороні, однозначно стане найсильнішим запитом на перших післявоєнних виборах. Він був ще на виборчій кампанії-2014, коли війна була зовсім іншою, і багатьох обʼєктивно взагалі не діймало, що там відбувається у Пісках або на підʼїздах до Словʼянська. Нині, коли в кожного третього в родині є свій власний захисник, — війна не просто торкається, вона роздирає душу. 

Тож у нетрях Банкової почали думати, як його збити градус таких вподобань, аби залишитись після корита відбудови на довгі роки.

Читайте також: Уникати хибного вибору

І ось у публічному просторі раптово зʼявляється очільник Миколаївської ОДА Віталій кім із дуже неоднозначними меседжами в інтервʼю виданню "Главком". 

Політик, дотичний до Зе-влади, заявив, що військових у політиці багато не потрібно, бо їхня принциповість, відчуття справедливості буде заважати роботі. В хід пішли навіть брутальні маніпуляції за лекалами старого доброго каналу Інтер та пулу Медведчука — про хворих на голову ветеранів, яких треба тривати хіба в комірчині. 

"Більшість з них (військових, — ред.) мають ПТСР, завищені очікування та загострене відчуття справедливості. І вони праві, адже віддають найцінніше – своє життя, час і здоров’я, тому вимагають від інших набагато більшого. Але це буде заважати політичній роботі", — заявив Кім, який не має фахової освіти клінічного психолога, аби ставити такі діагнози. 

Що тут не так? Тобто Кіма лякають "військові з ПТСР", але не лякають коміки у владі, пул блогерів у фракції "Слуга народу", у якому як Дубінський — державний зрадник, то Сашко Куніцький, — втікач за кордон. Так само очільника не хвилює пані Безугла з синдромом Аспергера, яка не просто  допущена до військової таємниці, а й тривалий час визначала вектор роботи комітету з нацбезпеки. Не лякає ґвалтівник Іванісов і близьке оточення президента, яке загрузло в корупційних скандалах.

До слова, нині ПТСР не тільки у військових, а й у цивільного населення, яке пережило окупацію, яке живе в прифронтових містах, або яке перебувало в епіцентрі масованої ракетної атаки. Кім і цим всім людям теж заборонить балотуватися та обиратися?

І нарешті — відколи загострене почуття справедливості стало червоним прапорцем для походу в політику? Адже саме це раніше віталось. 

Також не варто забувати, що низка нинішніх військових раніше не тримали зброї в руках,  хіба бачили її на картинці. Учорашні викладачі, підприємці, фермери та програмісти були змушені стати на захист незалежності, поки пан Кім записував відео про "добрий вечір".

І, знаєте, якось швидко забулось, чому Миколаїв так і не був окупованим навесні 2022 року, коли російські окупаційні війська готували місту за попереднім планом таку долю, як Маріуполю, та пробивали коридор на Одесу. 

Саме один військовий — генерал Дмитро Марченко організував оборону міста, бо виявилось, що там кінь ніде не валявся, а окремі представники місцевих правоохоронних органів уже готові були й стяги з вулиць познімати. За цю ініціативу та рішучість нинішня влада нагородила заслуженого військового цькуванням та хейтом — і врешті восени минулого року пан Марченко звільнився з лав ЗСУ, бо виявилось, що розумні та харизматичні зараз не на часі. 

Коли ми говоримо про тих, хто може спробувати себе у політиці після війни — не варто забувати, скільки депутатів міських та селищних рад стали до зброї. І нині у них є все — і минулий досвід, і знання, як треба ладнати безпеку та оборону. Знаєте, я пригадую, що у нас відбувалось довкола ТРО напередодні повномасштабного вторгнення — і поява людей, які знають, як то робити на ділі — лише буде в плюс. 

Читайте також: Крадії на війні стають небезпечними для життя і наших повоєнних перспектив

Юрій Ганущак, один із кращих експертів країни з питань місцевого самоврядування та адміністративної реформи каже про те, куди підуть люди після війни: "Питання якості депутатського корпусу — питання партійної політики добору та підготовки кадрів. Нардеп, який перед цим був депутатом місцевої ради, вже повинен мати пріоритет, оскільки принаймні він знає, як проводяться дискусії та досягаються компроміси, необхідні для прийняття зважених рішень. Але в нас вирішили зробити ще один експеримент з "кухаркою, яка може управляти країною".

Щодо військових. Серед них є такі, які можуть стати непоганими політиками, але більшість комфортніше почуватимуться у сферах, звідки їх вирвала війна.

Тож зараз Зе-владі та її спікерам краще не заважати людям у військовій формі. Бо ніщо не може зупинити запит, час якого настав. 

А ще пану Кіму перед тим, як щось говорити про військових, їхній інтелект та загострене почуття справедливості, варто було б ретельно почитати новинну стрічку "Наших грошей". Де питань, які саме закупівлі робить його ОДА та хто там пасеться, ой як багато. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.