Бо зараз це не сприяє перемозі.
Ні розподіл по лінії герої-воїни/тил, ні розподіл по лінії поїхали/залишились, ні розподіл по лінії донатив/не донатив, ні інші розколи, які підігріваються часто штучно, щоб конвертувати їх в емоційні зіткнення. Бо, мовляв, треба ж кудись каналізувати негатив.
Що робити з тими, хто незаконно виїхав, треба буде думати тоді, коли закінчиться війна. І як вони повинні за це заплатити, якщо будуть повертатися. Сьогодні жодне розпорядження щодо "ухилянтів" з Монако, Відня чи Барселони їх не поверне. Це треба усвідомити.
Читайте також: Обмеження консульських послуг: навіщо воно в епоху електронних реєстрів?
Ну, й чорт з ними. Навіщо витрачати на них час? Зараз треба зосередитись на тому, як обʼєднати тих, хто тут залишається — різні середовища, різні горизонтальні пласти задля єдиної мети. І вона має бути одна — вистояти та виграти.
Памʼятаєте березень 22-го? Невже, щоб обʼєднатися, треба знову, щоб ворог стояв під Києвом?
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.