Влада сподівається на диво чи "золотий парашут"?

Бо ворог наступає, і ми маємо використати всі сили для опору. І на фронті, і забезпечуючи фронт.

Ще більш безвідповідально — готуватись до виборів, витрачаючи на корупційні оборудки ресурси та розводячи внутрішнє поборення.

Але отут — увага. Бо відмова від поборення не означає сліпої віри й поклоніння владі. Бо безконтрольна влада завжди та скрізь тяжіє до марнотратств і зловживань.

Тому критика конкретних дій/заяв із пропозицією конкретної альтернативи — це не поборення.

Коли є пропозиція віддати кошти бригадам, а не посередникам, на фортифікації, а не дороги, у прозорий спецфонд, а не по хащах проводок - ці пропозиції мали б обговорюватись, а не відкидатись. 

Читайте також: Про остаточну відповідальність

Фраза "обійдемось без вас"- це також внутрішнє поборення. Тим більше, що згодом виявляється, що ми мали рацію — і доводиться таки робити, як пропонувалося. Але пізно і мало.

У цьому контексті недарма придумали уряд національної єдності (чи порятунку) - як засіб до примусового єднання і дій, і відповідальності.

Але самовпевненим можновладцям дуже хочеться "обійтись без" інших, сподіваючись на фарт, диво чи "золотий парашут". Та такі сподівання можуть і не справдитись… А ціна буде завеликою.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.