Страшно від наших шкідників, які намагаються наступати на громадянські права і тестувати лайт-диктатуру.
Дві депутатки "Слуг Народу" - Марʼяна Безугла та Галина Третьякова - намагались протягнути законопроєкт, згідно з яким кожен, хто без спеціальної санкції представляє за кордоном Україну, отримає довічне ув'язнення.
Цілком зрозуміло, що такі ідеї не могли зʼявитись просто так. Вони явно були оформлені у вигляді проєкту з відома Банкової, яка дуже ревниво ставиться до поїздок за кордон парламентської опозиції, громадського сектору, ветеранів. А недавно влада взагалі почала цькувати за ці поїздки навіть власних депутатів монокоаліції, яким справді небайдужа доля України.
Безугла та Третьякова давно виступають "снайперками" влади, які тестують непопулярні ідеї. Так, Галина Третьякова, яка сама є абсолютно далекою від стандартів арійської краси — висловлювалась, що таке "третьосортні діти", кому варто розмножуватись, а кому — зась. А Марʼяна Безугла була зіркою Вагнергейту та дискредитації колишнього Генштабу під керівництвом Валерія Залужного і Сергія Шаптали.
Нові законодавчі експерименти Безуглої та Третьякової — по суті це удар по тих делегаціях України за кордон, на які ще не має впливу Банкова.
Бо ж довічне позбавлення волі з конфіскацією майна навряд чи світить Андрієві Єрмаку, який лише за останні три тижні кілька разів зустрічався з делегаціями Китаю і регулярно катається до США. Причому частіше за президента. І ще частіше — з провальними візитами, які залишають хіба посмак "А навіщо це було?".
Читайте також: Гра у Безуглу
Тюрма навряд чи світить колишньому раднику того ж таки голови Офісу президента Олексію Арестовичу, який штурмує то Нью-Йорк, то Монако, то Відень. І досить часто видає речі, які на користь Росії — тут тоді й про велику російську культуру, і про "дуже поганого мʼясника" Сирського, і про невдячних українців з Могилянки.
Варто нагадати, що перед своєю втечею за кордон Арестович потужно зазомбував громадян тим, що війна завершиться за 2-3 тижні. А, отже, можна забути про мобілізацію, курси тактичної медицини, попередню підготовку. Тому і маємо нині тваринні страхи перед повістками та людьми в військовій формі, які заходять в першу-ліпшу маршрутку. При чому без злого умислу, а щоб доїхати у справах.
Подібні ініціативи Безуглої та Третьякової далеко не останні. На притомну критику Безугла відгавкалась, що, мовляв, це такий "законодавчий жарт". Галина ж Третьякова пояснила, що це такий наш аналог американського Акту Логана.
Однак який стосунок має дуже конкретний епізод історії США із 1799 року саме до наших реалій, жодна зі скандальних депутаток не пояснила. Тим паче до квазівійни США та Франції, коли вони обидві набули сучасних форм. Бо ж у тодішніх США цвіло і квітло рабство, а Францію хитало від абсолютної монархії до воєнного режиму Наполеона Бонапарта.
Закон Логана був ухвалений після переговорів сенатора Джорджа Логана з Францією у 1798 році та підписаний президентом Джоном Адамсом 30 січня 1799 року. Перед тим Адамс відправив до Парижа трьох посланців на мирні переговори, які виявилися марними. Тоді до Франції вирушив на свій страх і ризик квакер-пацифіст Логан. Він заявив, що приїхав розтлумачити французам походження антифранцузьких настроїв, що панували в Америці. Пояснив їх підступами британських ворогів Франції, які вели у США пропаганду проти французів.
Через кілька днів після приїзду Логана французи зробили низку кроків: зняли з Америки торгове ембарго і випустили полонених ними американських моряків, що порушило плани силового паритету та породило нові зобов’язання США.
На жаль, Безугла не пояснила, що Джон Адамс був аж ніяк не узурпатором і не диктатором, а фаховим юристом і творцем американської державності. І ситуація з актом Логана була лише фрагментом того, як США виборювали право на визнання суверенітету та свого місця у світі.
Читайте також: Жарти на крові. Що не так із гумором про "вдів" та виплати компенсацій за смерть чоловіків на фронті?
До слова, коли Джон Адамс розумів, що десь ефективнішим буде його багаторічний опонент Томас Джефферсон, то виряджав саме його до потрібної спільноти - працювати на користь США.
Тож є відчуття, що прикриваючись ім'ям одного із батьків-засновників США, у нас намагаються протягнути нову "татаровщину".
По суті на піку війни та розхолодження Заходу у справі допомоги Україні Банкова зондує ґрунт, чи можна хоч десь закрутити гайки. Бо, не дай Боже, поїде якийсь ветеран, громадська діячка чи християнський пастор, і здобуде у США більший успіх, ніж потужні менеджери Зеленського.
І не просто так інший депутат СН Сергій Демченко (з групи Ігоря Коломойського) кілька днів тому транслював вологі мрії про диктатуру, яка буцімто не сподобається українцям, але дуже допоможе президенту Зеленському виграти вибори.
Вибрики двох депутаток провладної партії не залишились непоміченими в Європарламенті. Віола фон Крамон — представниця німецької партії "зелених", багаторічна подруга України, — цілком серйозно зауважила:
"Я сподівалася, що тут, у Києві, ми будемо мати справу з більш дорослими колегами. Дуже дивно читати ці історії від когось з правлячої партії, коли ми фактично намагаємося відкрити переговори про вступ в ЄС".
Але що робить фаворитка Банкової Безугла? Видає свіжі пости про те, що колишній президент Петро Порошенко буцімто…фінансує діяльність депутатки фон Крамон.
Тож замість того, аби зберегти та примножити друзів України в критичний рік оборонної війни — Галина та Марʼяна псують стосунки навіть з тими, хто давно та послідовно захищає український інтерес.
Хотілося б також поцікавитись у двох медійних представниць партії "Слуга Народу": коли їхні руки нарешті дійдуть до нагального закону про мобілізацію? Коли монобільшість перестане колупатись у трьохсотлітніх архівах американського законодавства, і нарешті візьметься за стоси євроінтеграційних законів, які рясно пішли від уряду та потребують ухвалення тут і зараз? Власне, про це натякала фон Крамон, коли говорила, що треба йти з чимось у руках, аби відкрити переговори про вступ до ЄС.
Читайте також: Навіщо Банковій "Труха" і ескортниці? Як команда Зеленського збирається виграти вибори після війни
Якщо покровителі та працедавці Безуглої та Третьякової не хочуть ані перемоги, ані підтримки України, ані вступу до ЄС — хай вийдуть і скажуть це українцям особисто, а не ховаються за бюстами своїх депутаток.
Якщо ж у Банкової є свої погляди на завершення війни, наприклад, таємні домовленості з Китаєм, то варто говорити про це вже зараз. Інакше все це виглядає як намагання вдати, що у нас немає альтернативної думки. І ніяких ветеранів, громадськості та журналістів. І якщо вже такі правозахисниці, як українська Нобелівська лауреатка миру Олександра Матвійчук — висловлюються максимально жорстко, що абсолютно нетипово для них, то це ознака, що у нашому королівстві щось не так.
А ще хочеться нагадати пану Володимиру Зеленському: жодна маленька диктатура не перемагає велику. У нас немає стільки нафти, газу, прихованих активів та пулу пригодованих лобістів по всьому світу аби українська диктатура могла змагатися з путінською.
Тож політтехнологи Банкової знову видають щось не те. Однак червоніти за все це має знову народ та армія, які максимально залежні від допомоги Заходу. І від того, чи бачать в нас пацієнта, який готовий жити, а не вчинити безглуздий суїцид.
Спеціально для Еспресо
Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.